Кореспонденти тижневика «ЕХО» дізнавались, де в райцентрі продають найдешевший хліб, що означає категорія «соціальний» та хто відповідає за його наявність на полицях магазинів.
Приводом до написання цієї статті стала ситуація, яку автору довелося побачити біля магазину АТБ. Пів на восьму ранку. На східцях магазину зібрався натовп. У основному — люди похилого віку. Підходжу до них і цікавлюся причиною зборів. Люди відповідають, що чекають на відкриття АТБ. Виявляється, о восьмій годині там починають продавати дешевий хліб. Та його привозять не так уже й багато, тому кожного ранку ще задовго до відкриття магазину збирається черга. Чекаю до восьмої години. Відкриваються двері і люди, уже не зважаючи на чергу, мчать до складу, бо саме звідти вивезуть той самий дешевий хліб. Саме в цей момент працівник супермаркета викачує візок із хлібом. Люди миттєво забувають про толерантність і, штовхаючись, починають хапати товар. Чути крики: «Та це ж моя рука, куди ти тягнеш?!», «Люда, подавай батони, я в тебе за спиною!», «Ой, на ногу наступили!» і тому подібне. Бувалі літні покупці з посмішкою розповідають, що одного разу жінку з ніг збили, от тоді бій за хліб був! Найбільше приголомшує, що ці люди хапають хліб, навіть не задумуючись, скільки їм насправді його потрібно. Бо з легкістю діляться «завойованим» товаром із тими, хто не встиг. При цьому говорячи: «Та бери. Я його за день не з'їм».
Від працівників магазину дізнаємось, що хліб цей підпадає під категорію «соціальний». Його на замовлення для мережі АТБ пече товариство «Комсомольськхлібплюс». Хліб цей поділяється на три види: білий батон (вага 350 грамів), білий «кирпичик» «Пшеничний» (550 грамів) і житній батон «Колос» (700 грамів). Ціна, відповідно, 3,09, 3,59 і 3,69. Обмежень на продаж у одні руки немає, оскільки це не акційний товар. Щодо незначної кількості хліба, то, з'ясовується, що він не найбільш популярний.
Відправляємося в інші супермаркети у пошуках «соціального» хліба. У Маркетопті найдешевший батон «Білий подовий» (600 грамів), виробництва Кременчуцького хлібозаводу, реалізують по 4 гривні 85 копійок. Про «соціальний» хліб товарознавці нічого не чули, крім розмов про вранішні черги біля АТБ.
Прямуємо в «Кулиничі». Продавці магазину говорять, що дешевий хліб їм привозять, але тільки по п'ять штук на добу, щоб інша продукція теж продавалась. Його ціна — 4 гривні 45 копійок, вага — 500 грамів. Виготовлений цей «Хліб пшеничний першого сорту» на Полтавському хлібокомбінаті «Кулиничі».
У маркетах «Два кума» та «Оптовичок» також нічого про «соціальний» хліб не чули.
Знаходимо закон України «Про хлібопечення в Україні». Там говориться, що соціальний хліб — хліб, виготовлений з суміші борошна першого та другого ґатунку, дріжджів, солі та води, який виробляється в обсягах, визначених замовленнями обласних, районних, міських державних адміністрацій.
Далі йдемо в адміністрацію. Виконуючий обов'язки голови РДА Павло Мудрак і начальник відділу економіки Микола Тюпка пояснюють, що на рівні облдержадміністрації був прийнятий меморандум, за яким районні сільськогосподарські виробники уклали договір з РДА на постачання зерна:
— Згідно нього, щорічно на Комсомольський хлібозавод навесні доставлялася за зниженими цінами партія зерна з районів області, а потім у магазини завозився так званий «соціальний» хліб. У липні цього року тонну зерна домовились реалізовувати по 1600 гривень. Зараз ціна виросла більше ніж удвічі. А тому жоден сільськогосподарський виробник не продасть своє зерно. Також він зобов'язаний самостійно доставити пшеницю на підприємство. Крім того, у зв'язку з ситуацією на сході України, кобеляцькі аграрії і так виділили колосальні кошти для допомоги армії.
Голова райради Василь Мирошнеченко на наше запитання про «соціальний» хліб, пояснив, що це не відноситься до їх компетенції, а нам слід звертатися в РДА.
Та в райцентрі функціонує власний хлібозавод, який раніше забезпечував хлібом усю Кобеляччину. Тож направляємось туди. Директор підприємства Інна Тихоненко пояснила, що у зв'язку із здорожчанням енергоносіїв, борошна та паливно-мастильних матеріалів хлібозавод припиняє свою роботу.
— Раніше нам виділялося зерно з держфонду і ми мали змогу пекти дешевий хліб, — говорить Інна Григорівна. — У цьому році таких надходжень не було. Адміністрація не доклала жодних зусиль, щоб нам допомогти. Хоча податки наше підприємство сплачує саме в їх бюджет. Не розумію, навіщо допомагати заробляти заводам з інших районів, коли свій може повністю забезпечити населення цією продукцією. А ще це нові робочі місця, яких у місті дуже не вистачає.
Цікаво, що в Біликах «соціальний» хліб не продають. А найцікавіше те, що серед покупців цього товару регулярно з’являються досить заможні кобелячани. Один із них, приватний підприємець, навіть не приховував, що купує хліб для реалізації у своєму кафе.
