Мій знайомий, Ед, повернувся з війни. Ну як, повернувся: приїхав підлікуватися. У черговому бою його вкотре контузило, а на додачу він отримав ще й вивих плечового суглоба. Найближчі кілька тижнів він проведе поза війною. Щоб, одужавши, знову повернутися на Схід.
Ми сидимо із ним у кафе, п’ємо каву і говоримо про те, чим він буде займатися після війни.
— От мене дивує: чому всі вирішили, що ми, перемігши на Сході, підемо на Київ? Невже ви гадаєте, що нам після однієї війни одразу захочеться іншої?! Я думаю, більшість із нас захоче нормального спокійного життя після цього всього. Чи вийде воно спокійним — я не знаю. Думаю, після десятка моїх контузій точно якийсь реабілітаційний центр не завадить. І не мені одному. Так, за рік ми вже навчилися воювати там, на Сході. Але поки ми воюємо там, хтось має змінювати державу тут. Інакше, куди ми повернемося, у яку країну?
Ось таке, можливо, суперечливе міркування. Але ж правда: не раз ви чули подібну думку: «Ось хлопці прийдуть зі Сходу і підуть на Київ порядок наводити!» Виходить, що одні й ті самі люди повинні і виграти війну, і потім змінити українську державу, знищити корупцію і добитися всезагальної справедливості. Добре, а яка ж тоді у всьому цьому роль інших українців? Адже на Сході зараз воюють п’ятдесят, ну, нехай, сто тисяч. Давайте додамо сюди ще кілька тисяч, можливо, десяток тисяч волонтерів. Добре. А де ж інші сотні тисяч, мільйони українців? Де хоча б решта з отого мільйона, який вийшов 1‑го грудня на Майдан після побиття студентів?
Адже це не просто фраза. Ми зараз дійсно маємо дві війни. Одна війна, явна, — на Сході. Там стріляють, убивають, руйнують міста, знищують інфраструктуру. Це війна за територіальну цілісність. І якщо ми її, не дай, Боже, програємо, то втратимо власну державу і, цілком можливо, зникнемо як нація.
Друга війна, прихована, — іде на внутрішньому фронті. Тут не вбивають і не калічать. Принаймні, поки що. Але результат її може бути аналогічним: втрата держави і зникнення нації. Доки хлопці воюють на Сході і борються з зовнішнім ворогом, із середини приходять не менш страшні загрози. Корупція, яку ніхто не здолав. Суди, які саджають невинних і відпускають злодіїв. Нахабні чиновники, які плювати хотіли на усі Небесні Сотні та Тисячі. А ще — адміністративно-територіальна реформа, яка, небагато-немало, загрожує знищити українське село. Якщо її не зупинити, то завтра ми матимемо величезні укрупнені масиви землі, не обтяжені населеними пунктами та людьми. Така собі суцільна рілля, яка перериватиметься лише біля центрів «добровільно-примусово» об’єднаних громад. А підняття тарифів у сім разів? Це хіба не війна із простим народом? Хіба не чергова спроба геноциду українців? А нам же ще вкладають у голови: «Не смійте протестувати проти цього! Будь-який протест піде на руку Москві!» Ми і не протестуємо: сьогодні — бо гадаємо, що якось переб’ємося; завтра — бо боятимемось, аби не стало гірше. А післязавтра, дивись, і протестувати буде нікому. У 33‑ому, напевно, теж акцій протесту ніхто не влаштовував…
Перша війна йде не Сході. І якщо ви не солдат із автоматом чи волонтер, то навряд чи допоможете її виграти. Але фронт другої війни проходить перед кожним із нас. Зробіть крок — і ви опинитесь віч-на-віч із ворогом. Він не сепаратист і, цілком можливо, говорить чистою українською і навіть напам’ять цитує Шевченка. Проте цей ворог — у десятки разів небезпечніший. Тому що готовий продати вас разом із вашою державою за будь-яку прийнятну для нього суму. Якщо сьогодні не звільнити країну від цього ворога — завтра він звільнить її від українців. У будь-який зручний для нього спосіб.
Десь через півроку після розстрілу Небесної Сотні та початку неоголошеної війни з Росією в Інтернеті з’явилася коротка, але дуже влучна фраза невідомого мені автора: «Ми хотіли змінити країну, а тепер кричимо: «Путін — х… о!» Путін то, звичайно, — х… о! А коли країну будемо змінювати?»
У понеділок, 6-го квітня о 12:00 у Нових Санжарах проведуть громадське віче біля стін Новосанжарської РДА. На ньому учасники планують обговорити гострі для району питання, серед яких і адміністративно-територіальне реформування. Ініціаторами проведення віче є представники «Новосанжарської самооборони Майдану». На віче запрошені представники виконавчої влади району та області. Також запрошуються усі небайдужі мешканці району.
