Депутат Полтавської обласної ради Анатолій Шкарбан розповів про своє бачення щодо вирішення проблем, які можуть виникнути після підвищення цін на газ та електроенергію, а також під час упровадження в життя Закону «Про добровільне об’єднання громад».
Ще кілька місяців тому головною темою, яка хвилювала українців, незалежно від місця їх проживання, була війна на Донбасі. Але зараз не менш значимими і, як наслідок, популярними є питання, пов’язані з підвищенням ціни на житлово‑комунальні послуги та майбутньою адміністративно-територіальною реформою. Бойові дії на сході, слава Богу, стали менш інтенсивними. І людей із кожним днем усе більше й більше хвилює, як вони будуть оплачувати нові рахунки за газ і світло. Менш хвилюючою, але теж достатньо важливою, є тема реформи, котра має змінити адміністративний і територіальний устрій України. Про все це говорять як у владних кабінетах, так і на кухнях та вулицях. Усе ж потрібно констатувати, що люди, котрі мають впроваджувати ці реформи, не надто охоче діляться з громадськістю відомою їм інформацією. Одним із небагатьох публічних осіб, які завжди готові поділитися своїм баченням тієї або іншої ситуації, є депутат Полтавської обласної ради Анатолій Шкарбан. Ось і зараз саме він став ініціатором розмови в рамках традиційної редакційної рубрики «Кабінет».
Не розраховуйте розмір субсидії самостійно
– Отже, Анатолію Миколайовичу, з чого розпочнемо розмову, яке питання на Ваш погляд важливіше: те, що стосується нарахування субсидій населенню чи добровільне об’єднання громад?
— Безумовно, проблеми і питання, які виникають в процесі нарахування субсидій на житлово‑комунальні послуги, є зараз темою номер один. І якщо держава, чиновники і посадовці всіх рівнів самоусунуться від участі в процесі, то це може призвести до грандіозного соціального вибуху. І тоді всі реформи і всі об’єднання стануть просто нездійсненими.
— Ну що ж, тоді починаємо з субсидій.
— По-перше, хочу підкреслити, що я не погоджуюся із запропонованими цінами на газ та електроенергію. Це — принциповий момент. І свого газу в Україні достатньо, і всі постачальні компанії закінчили минулий рік із прибутками, і обґрунтованість нових тарифів викликає сумніви. Отже, я не погоджуюсь із установленими цінами. Але вони вже є. І потрібно виходити із ситуації, яка вже склалася. Люди починають рахувати і бачать, що вони не зможуть заплатити за житлово‑комунальні послуги. А є ж ще один нюанс. Введений в дію закон, який дозволяє забирати за борги майно. Так от, для того, щоб через деякий час судвиконавці не понесли із квартир українців меблі, побутову техніку та й не забрали саме житло, я й рекомендую розглянути питання оформлення субсидії. Я вважаю, що оформляти допомогу в нинішній ситуації не соромно. Це є життєвою необхідністю.
І от саме тому я вважаю, що державні посадовці, влада всіх рівнів повинні зайнятися роз’яснювальною роботою щодо того, як правильно оформити субсидію. Адже там усе не так просто, як здається: оформив два документи і чекай на допомогу. У цих документах є багато підводних каменів і течій. І дуже мало громадян зможуть самостійно правильно оформити їх. Якщо ж оформиш неправильно, то або не отримаєш субсидію, або ж згодом держава вирахує з тебе отримане незаконно. Саме тому потрібно надати людям якомога більше інформації.
— А ви вже думали над тим, як це зробити?
— Безумовно, думав. Потрібно розпочати із навчання людей, які потім донесуть необхідні знання широкому загалу. От хто зараз займається роз’яснювальною роботу? Правильно, працівники соціального захисту, які й так несуть на своїх плечах величезне навантаження по опрацюванню документів. Між тим, до процесу повинні долучитися представники органів місцевого самоврядування та керівники всіх, без виключення, установ, підприємств і засоби масової інформації. Що потрібно пояснити перш за все? Субсидія — не змінює форму власності. Тобто, якщо ви її отримуєте, то це не означає, що ви втрачаєте свій будинок чи квартиру. Коли людям кажуть, що держава згодом за субсидію забере житло, то це нахабна брехня. Друге — право на субсидію мають не власники, а користувачі послуг, тобто, ті, хто оплачує рахунки. Це — важливий нюанс.
Ще один надважливий нюанс. Не потрібно намагатися самостійно провести розрахунок щодо субсидій. Ви обов’язково заплутаєтесь. Оформіть заяву і декларацію, зробіть собі копію, а все інше хай робить соцзахист. Крім того, обов’язково уважно вивчайте всі розділи у документах. Адже свою роль грають навіть такі, здавалось незначні, нюанси як наявність електроплити, гарячої води тощо. До того ж, враховуйте, що субсидія нараховується не на весь ваш будинок, а лише на встановлену державою норму.
Це я розповів про нюанси у оформленні заяви. Достатньо їх виникне і під час заповнення декларації. Ми не завжди точно знаємо, що таке прибуток. Його потрібно записувати за 2014‑й рік. Зарплата записується та, яка отримана на руки, а не нарахована. Потрібно вказувати будь-який прибуток, отриманий вами із оформленням договору. І навіть доходи, отримані з депозитів. Скажімо, продали ви молоко чи яйця своїм сусідам. Цей прибуток можна не вказувати. А от якщо ви реалізуєте молоко заготівельникам і вони зареєстрували вас як здавачів, то ці дані вказуйте обов’язково. Щоб не помилитися, підіть у податкову і попросіть надати офіційну інформацію про отриманий вами дохід за 2014‑й рік. На протязі 4‑х днів вам повинні видати довідку. Отримали ви довідки, відіслали заяву й декларацію і чекаєте. Протягом 10 днів триває розгляд справи. Потім вас повідомляють, що ви маєте право на субсидію і платите не більше, аніж встановлена сума. У чому плюс цієї системи? Якщо ціни на послуги і далі зростатимуть, людина все одно платитиме фіксовану суму. Друге, якщо на сьогодні людина не має права на отримання субсидії, а ціни і надалі зростають… Тоді є шанс отримати субсидію згодом. При цьому вже не заповнюючи ніяких документів. Крім того, подаючи документи у травні, ви можете отримати субсидію вже за квітень.
— На які підводні камені ви б рекомендували звернути увагу?
— Є кілька категорій громадян, котрі можуть не отримати «заслужені» ними субсидії. Це підприємці, які самі себе працевлаштували і звільнили державу від зайвого тягара з соціальних виплат. Так от, тепер рідна держава покладе на їх плечі додатковий тягар. Вони, ці люди, у своїх деклараціях показують валовий прибуток, а не чистий. І от через людину за рік проходить нібито багато грошей, а заробила вона мало. Та держава цього не враховує і субсидію такий підприємець не отримає. Крім того, є люди, на яких оформлене фіктивне підприємництво, щоб мінімізувати податки. От вони нехай розбираються із своїми роботодавцями. Є ще й пенсіонери, на яких оформили підприємництво. От всі ці люди, фактично заробляючи півтори-дві тисячі гривень у місяць, можуть бути позбавлені права отримувати субсидію, бо на них оформлений чужий бізнес. Крім того, виникнуть проблеми у тих, у кого прописані люди, які фактично там не проживають. Їм доведеться збирати різні довідки.
От по платниках єдиного податку я вже підняв питання на рівні області. Нехай розроблять якийсь коефіцієнт, щоб люди не постраждали. Про кого ще не сказав? Ага, пайовики. Багато людей, здаючи паї в оренду, отримували розрахунок зерном або іншою натуроплатою. Але вони повинні знати, що у податкову прозвітована плата грошима. Тобто, потрібно взяти довідки про суму отриманого прибутку в грошах або в орендаря, або у податковій. Отже, довідки вам брати доведеться все одно.
— Яка роль у всьому цьому органів самоврядування на місцях?
— Величезна і визначальна. Та, на жаль, ми бачимо, що працівники як місцевих рад, так і державні чиновники більше стурбовані питаннями майбутньої адміністративно-територіальної реформи. От, наприклад, на позачерговій сесії Кобеляцької районної ради питання субсидій не розглядали взагалі. Не було ніяких нарад ні в райдержадміністрації, ні в інших установах чи службах. І це дуже погано. Адже навчити своїх підлеглих правильно оформляти документи на отримання субсидії, на мій погляд, є сьогодні головним обов’язком будь-якого керівника. У цьому проявляється його державницька позиція і соціальна відповідальність. Не зрозуміло, чому не займаються роз’яснювальною роботою ні газовики, ні енергетики, ні комунальники. У кінцевому ж рахунку кошти отримують вони.
— А Ви у Ліщинівському будинку-інтернаті вже пробували разом із підлеглими оформлювати документи?
— Ні, ще не пробували, поки що провели лише ввідну лекцію, з’ясували питання, які найбільше цікавлять людей. І я ці питання передав у департамент праці та соціального захисту. Вони готують відповідь. І це повинен зробити кожен керівник. Тобто, я пропоную такий алгоритм дій: спочатку провести збори трудового колективу і встановити перелік проблемних питань. Потім організувати навчання людей, які будуть вчити інших. А далі — робота із основною масою населення. От нехай численні депутати місцевих рад, співробітники райдержадміністрації навчаться правильно оформляти документи, а потім ідуть до людей і вчать їх.
Чиновники думають про себе, а не про район
— Ну, що ж, давайте тоді перейдемо до адміністративно-територіальної реформи. Ви вже неодноразово висловлювалися з цього приводу у ЗМІ. Вважаєте себе прихильником чи противником адміністративно-територіальної реформи?
— По-перше, не будемо обговорювати всю адмінреформу. Поки що у нас є лише один закон «Про добровільне об’єднання громад». От зараз деякі люди виступають за те, «щоб залишився район». А я не розумію, райони вже ліквідували? Ні, у згаданому законі про це немає жодного слова.
— Що ж, давайте тоді говорити виключно про закон «Про добровільне об’єднання громад».
— Давайте. Хочу наголосити, що я його не писав. Написаний він недолуго і з величезною кількістю помилок. Та, якщо ми не будемо його обговорювати, то ми не побачимо цих помилок, не внесемо поправки і зміни. Тобто, не зробимо його кращим. І взагалі будь-яка реформа, будь-яка нова справа матиме величезну кількість опонентів. Це нормально. Але ненормально, коли опоненти і противники свідомо брешуть. Коли я чую, що при цьому законі бабусі доведеться за довідкою їздити у Кременчук, то я знаю, що це відверта брехня. І всі люди повинні про це знати.
— Про що ще люди повинні дізнатися?
— У процесі обговорення громадськість повинна дізнатися, які зміни внесе цей закон у їх реальне життя. Та, на превеликий жаль, самого обговорення нині немає. Керівники міст і сіл, які вважають свої громади самодостатніми, намагаються швиденько виконати вимоги закону. При цьому, не враховуючи інтереси інших територій. Бо думають тільки про зручність для себе. З іншого боку, влада на рівні району, м’яко кажучи, спостерігає за процесом. Приклад. На сесії Кобеляцької міської ради, де приймалося звернення до сусідніх сільрад, не було представників ні райради, ні РДА. Це неправильно. І одночасно, коли районна рада проводить свої наради та позачергові сесії, то на них відсутні міський, селищний голова та інші посадовці місцевого самоврядування. Проводять сесії, приймають звернення «про спасіння району», а потрібно працювати над тим, як втілити в життя закон «Про добровільні об’єднання громад». Крім того, одні заяви та звернення жодної проблеми не вирішують. Ну сказали ми, що виступаємо за збереження району. Ну й що це змінює? Аж нічого. Просто сказати — це одне. А навести і донести до влади вищого рівня свої аргументи — це зовсім інше.
Але водночас доля Кобеляцького району як єдиної адміністративно-територіальної одиниці залежить від втілення в життя закону «Про добровільне об’єднання громад». Зберегти його можна в разі, якщо об’єднати район у одну громаду. Зараз же ми бачимо в Кобеляцькому районі суцільну самодіяльність. Захотів міський голова Кобеляк приєднати до себе Кунівку й Підгору і думає, що об’єднання відбулось. Захотіли Білики теж щось приєднали. Ну, ще Дашківка, Озера можуть якісь села до себе приєднати. Можуть і Бутенки, і Радянське. А що іншим робити? Як жити тим, кого не захотіли до себе приєднувати Кобеляки, Білики чи Дашківка? Чи громада сама не захотіла до когось приєднуватись?
Тобто, якщо Кобеляки приєднають до себе Підгору — це буде аж ніяк не об’єднання громад. Це буде укрупнення міста. І не більше. От наша держава взяла за основу польський досвід об’єднання громад. А чому не бельгійський? Там є громади із чисельністю населення у півмільйона і такі, де й сотні чоловік не набереться.
— До чого Ви ведете, наводячи приклад Бельгії?
— А веду я ось до чого. Посилаючись на приклад Бельгії, маю на увазі те, що Кобеляцький район може бути єдиною громадою і зовсім не обов’язково йому ділитись на 4, 5, 6 громад. Нам кажуть, що це неможливо. У Бельгії можливо, а у нас ні? Крім того, є ж і місцеві реалії. От, скажімо, Карлівський район об’єднується в одну громаду, Полтавський теж, Чутівський і багато інших. А от Глобинський район ділиться на дві громади: глобинську і градизьку. Але там це відбувається природно.
— Та в нас теж завжди була природною самостійність Кобеляк і, скажімо, Біликів.
— Так, це правда. Але сьогодні, на жаль, у Дашківці і Озерах швидко зробити базу для повноцінної громади неможливо. Що повинно бути в громаді, давайте підрахуємо. Казначейство, Пенсійний фонд, податкова, міліція, соцзахист, швидка допомога, пожежна служба, реєстраційна служба, бюро техінвентаризації. І де в Дашківці чи Озерах приміщення для цих служб, де люди, які в них працюватимуть? І, водночас, зрозуміло, що в кожній сільській раді держава не буде створювати громаду. Нераціонально утримувати всі згадані служби на території, де живуть 300–400 чоловік. Тобто, укрупнення відбудеться обов’язково.
— Я так розумію, що Ви підтримуєте ідею об’єднання громад? Але, щоб пом’якшити ризики, пов’язані з цими процесами, пропонуєте спочатку створити єдину громаду із центром у Кобеляках. А вже потім організувати на його базі кілька малих громад.
— Але, схоже, що Вас не чують?
— Я б не сказав, що не чують. Просто кожен чиновник думає: а де буду я? А це смерть для будь-якої реформи. Міський голова думає про себе, його колеги в селах — про себе, чиновники в РДА та райраді — про своє майбутнє. А насправді всі повинні лише об’єднувати зусилля. От зараз міський голова називає зібрання в районній раді сепаратистськими. Депутати районної ради кажуть про Ісипа, що він такий-сякий. І між собою ці люди не говорять, не об’єднують свої зусилля. Ось тому я започатковую саме обговорення, а в його процесі, щиро сподіваюся, усі посадовці, усі лідери громадської думки прийдуть до якогось компромісного рішення, у результаті якого виграє територія, котру нині називають Кобеляцьким районом.
— Дякую за розмову. Сподіваюся вона отримає продовження.
P. S. На момент відправки матеріалу в друк стало відомо, що субсидії та пільги за теплопостачання, газ і електроенергію, які використовуються для опалення, враховуються лише в період опалювального сезону. Конкретний термін його завершення визначається органами місцевого самоврядування. Просимо вибачення за неточну інформацію, надану в телефонному режимі.
