12 квітня — День космонавтики, день, коли мрії і бажання людства про вихід в такий близький і одночасно далекий космос здійснилися.
Ми знаємо, що велика заслуга в цьому належить радянським ученим, імена і прізвища багатьох з яких стали відомі лише після їх смерті. Це про них писав Р. Рождественський:
Называют вас просто: «атомщики»,
Именуют скромно: «ракетчики».
Дорогие наши товарищи,
Лишь известностью не обеспеченные…
Але, поряд з цим, за кожним окремим «ракетником» стояла конкретна людина. Вони мали свою батьківщину і національність, своїх дідів і прадідів.
Сьогодні ми живемо в період жорстоких ідеологічних протистоянь та інформаційних війн з боку «мирного» північного сусіда. Нам доводять, що Україна як держава ніколи не існувала й існувати не може. Нас запевняють, що тільки в складі Росії ми можемо жити щасливо. У складі тієї Росії, де, згідно даних путінської пропаганди, близько 70 % її населення з нетерпінням чекають окупації України.
Виходячи з цього, я вирішив дослідити біографії 10 вчених, які зробили головний внесок в освоєння космосу. Дізнатися, як писав Шевченко, «… чиїх батьків чиї ми діти». Для об’єктивності я розпочну з тих, хто займався питанням космосу ще до революції.
І перше місце серед них по праву належить Олександру Федоровичу Засядьку, уроженцю села Лютеньки Гадяцького району Полтавської області. Мало хто знає, що у 1969 році одне з морів на Місяці, поряд з морями Коперника, Галілея, Ньютона, Ейнштейна американці назвали його іменем. Син головного артилериста Запорізької Січі, учасник походу суворовських військ через Альпи, Олександр Федорович у своїй праці «О деле ракет зажигательных и рикошетных» розробив, описав і успішно застосував унікальну установку, з якої проводився залп з 6 реактивних снарядів. Її в наш час назвали «Катюшею ХІХ століття». Поряд з цим він працював над розгадкою секрету своїх предків‑запорожців, які ще в шістнадцятому століття застосовували подібну зброю. Замислювався над розрахунками по кількості і якості заряду, щоб дострелити до Місяця. А в 1927 році вперше в складі російської армії сформував «Ракетну роту № 1».
Микола Іванович Кибальчич — талановитий український винахідник і революціонер-народник, страчений у 27 років, автор першого у світ проекту літального апарата з реактивним двигуном для космічних польотів. Народився у місті Короп Чернігівської області.
Костянтин Едуардович Ціалковський — засновник теоретичної космонавтики. Його батько, Едуард Гнатовий Ціалковський, поляк, народився в Рівненській області. Мати, Марія Іванівна Юмашева, — з Рязанської області, татарка. Проте, за родинними спогадами, (а Костянтин Едуардович цим дуже пишався) коріння його предків походить з української землі, з роду козака Северина Наливайка.
Фрідріх Артурович Цандер у 1933‑му році побудував та випробував реактивний двигун на рідкому кисні. Розробив ідею космопланів, яка втілилася в життя у 1988 році («Шатл», «Буран»), німець, народився у Ризі.
Юрій Васильович Кондратюк (Шарий) — наш земляк, полтавчанин, єврей. У своїй тоненькій брошурці «Про міжпланетні подорожі», виданій за свої кошти у 1929 році, вивів рівняння руху космічних ракет. Його праці були використані американськими астронавтами під час польоту космічного корабля «Аполон» на Місяць, а його ім’я увічнене в Залі слави Космічного музею в США.
Сергій Павлович Корольов, українець, народився у Житомирі — засновник практичної космонавтики. Під його керівництвом запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ та вихід людини в космос.
Валентин Петрович Глушко, українець, одесит — найбільший радянський вчений в галузі ракетно-космічної техніки. На його двигунах працюють багаторазові ракетно-космічні комплекси «Енергія», «Буран», космічні кораблі «Восток», ракети-носії «Протон». Ним були створені орбітальна станція «Мир». За його ініціативи в Полтаві відкрито Музей авіації та космонавтики.
Мстислав Всеволодович Келдиш — головний теоретик космонавтики. При його участі та за його розрахунками були запущені штучні супутники землі, здійснені перші польоти космічних ракет на Місяць, перший політ людини в космос. Під його керівництвом були доставлені на землю зразки місячного ґрунту, досліджувалися Венера і Марс. Народився вчений теж у Ризі, а його батько і мати — вихідці з польських дворянських сімей.
Володимир Миколайович Челомей, українець, мати родом із Полтави, народився на території сучасної Польщі. Дитячі роки провів у Полтаві. Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, головний керівник радянської космічної програми.
Михайло Кузьмович Янгель — конструктор у галузі ракетно-космічної техніки. Під його керівництвом створено кілька класів і поколінь стратегічних і бойових ракет СРСР, окремі з яких вивели на орбіту Землі штучні супутники. Він був першим генеральним конструктором КБ «Південне» у Дніпропетровську, творцем легендарної ракети РС-20 («сатана») та «ядерного щита» Радянського Союзу. Народився в Іркутській області, куди його дід був висланий із Чернігівської губернії за бунтарство, а потім і на вічне поселення. Етнічний українець, він не забув ні своєї мови, ні своєї батьківщини і за першої нагоди повернувся працювати в Україну.
До цього списку необхідно включити і Валентина Васильовича Бондаренка, який був одним із кращих у групі підготовки космонавтів і повинен був першим летіти в космос. Але за трагічних обставин загинув на тренуваннях в барокамері. Поховали його на рідній землі, у місті Харкові, а першим космонавтом, як усім відомо, став Юрій Гагарін, що не применшує його подвигу.
А тепер кілька слів про наше сьогодення. Володимир Путін і його сатрапи рвуться в Україну. Економічні, політичні та ідеологічні диверсії, відкрите воєнне протистояння. Залякування всього світу можливістю ядерної війни, провокації щодо країн НАТО, бажання розвалити Євросоюз. І все це на фоні економічної кризи в Росії, перетворення її у країну-вигнанця у світовому форматі.
Виникає логічне і закономірне питання: що спонукає Росію платити таку високу ціну за її ставлення до України? Адже безтурботної прогулянки «путінським туристам» до Києва не буде. Уже на сьогодні за приблизними підрахунками Володимир Путін витратив 50 мільярдів рублів на спробу анексії України. Так що Росії потрібно в Україні?
Території? Так вона й своїм ради не дасть. Сибір та Далекий Схід практично окупуються китайцями і там уже майже офіційно ходить юань — їхня грошова одиниця.
Вугілля Донбасу? Так вони позакривали свої шахти у Ростові-на-Дону. Набагато дешевше видобувати вугілля в Кузбасі.
Страшить приклад вільної, незалежної і процвітаючої європейської держави України, що прискорить агонію Путіна? Але такий приклад показують країни Прибалтики, які і в Євросоюзу, і в Нато.
Чи може Путіна хвилює відсутність «Русского мира» в Україні?
Так що ж Володимиру Путіну потрібно в Україні? А потрібно йому те, чого в нього немає і ніде він його взяти не зможе. Це – інтелект України. Це розум, знання і досвід народу України, без якого така гігантська імперія, як Російська Федерація, існувати як єдиний і цілісний організм не буде. Слабий там кадровий потенціал. «Не по Сеньке шапка», як кажуть у Росії. І Путін це прекрасно розуміє. Тому потрібно йому Україну як вільну і самостійну державу знищити, а її народ, нас з вами, наших дітей і внуків, перетворити на кріпаків. На цю тему геніально сказав Володимир Висоцький у пісні «Охота на волков»: «Рвусь из сил я, из всех сухожилий, но сегодня не так, как вчера. Обложили меня, обложили, но остались ни с чем егеря».
Україну також сьогодні обложили, але ми віримо, що вирвемося із «братніх обіймів», зітхнемо полегшено і заживемо в «своїй хаті», де «своя правда і сила, і воля».
А щодо Дня космонавтики, то хочеться привітати всіх з цим видатним святом і на слова «Слава Україні, Польщі, Німеччині, Ізраїлю», почути: «Героям космосу — Слава!».
