Наша співрозмовниця — 17‑річна Оксана Левченко навчається в 11‑му класі Стовбинодолинського НВО. Ми зустрілися із дівчиною у важливий для країни час виборів, щоб поговорити про її особистий світ і погляди на політику.
— Оксано, чим захоплюєшся по життю?
— Люблю книги. Зараз активно знайомлюсь з класичною літературою. Паралельно іде в мене такий період ознайомлення з творами сучасних вітчизняних письменників. І сама роблю літературні спроби в поезії і прозі.
Слухаю рок, блюз, етно музику. Малюю, але, наприклад, свої соціальні та політичні карикатури всерйоз не сприймаю.
Співаю. Брала активну участь в художній самодіяльності, але зараз менше. Бо маючи на руках десь з десяток грамот розчарувалась. Тому, що якщо це можна назвати «творчістю» то це дуже обмежена і безперспективна творчість.
Вчуся грати на гітарі, але ото, як в анекдоті — «лампочки вкручувати в мене виходить набагато краще». Просто таких знайомих, які теж грають — немає. Якби були, думаю, швидше б опановувала ази гри на гітарі.
— Кого ти можеш назвати своїм кумиром?
— Риса фанатизму мені не властива. Кумирів, як таких, не маю. Проте, можу безмежно захоплюватися вчинками чи творчістю певних людей. І це не обов’язково мають бути відомі люди. Серед них — мої знайомі та друзі.
— Яких моральних і духовних цінностей ти дотримуєшся?
— Я намагаюся в будь-якій ситуації залишатися собою і не лицемірю ніколи. Не люблю зрадництва і брехні з боку інших. І сама такого намагаюся не вчиняти ніколи. Це перше, що прийшло в голову. А взагалі їх багато — таких цінностей. Гадаю, як і у кожної людини.
— Як ти вважаєш, яка зараз молодь?
— Сучасна молодь потерпає від явища масовінізма. Багато хто намагається підлаштуватись під стандарт. І їм здається, що це круто.
— А який це стандарт?
— Візьмемо на примітивному рівні. Наприклад, одяг. Це копіювання один одного. Бракує індивідуальності. І так майже в усьому.
— Ти говорила, що малюєш карикатури. Як ти прийшла до цього?
— Все почалося на уроці малювання, в шостому класі. Тоді дали завдання намалювати дружній шарж. Вирішила зобразити на ньому, як я спізнююсь в школу на урок. В результаті його зрозуміли і одобрили.
— А як ти прийшла до створення саме політичних карикатур?
— В нас, напевно, така країна, що політика не омине того хто нею і не цікавиться. Тому, звичайно, якісь політичні події торкаються і мене. Також подобались карикатури інших художників на цю тему. Так я почала зображувати такі художні мініатюри. Більше задля розваги.
— Оксано, а як ти обираєш сюжети для своїх карикатур?
— Це трапляється по-різному. Іноді просто спостерігаю за людьми і виникає нова ідея. Буває, наприклад, що чоловік із дружиною через дрібницю посваряться і потім довго не розмовляють одне з одним. Це сюжет, який легко спроектувати на політику. Зараз, наприклад, люди теж сваряться через кандидатів у Президенти України. Так в мене виникла ідея намалювати карикатуру, на якій зображено череду із звичайного села. Її розділено навпіл — з одного боку пасуться корови прихильників Януковича, з іншого — прибічників Юлії Тимошенко. Хіба це не смішно? Адже ми всі живемо в одній країні, яку не можне ділити навпіл.
На іншій моїй карикатурі зображені Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Вони святкують Новий рік. Позаду них — погнута і неприваблива ялинка, яка символізує нашу країну. Але їм не до неї — у них свій бал-маскарад. Віктор Янукович у масці слоника із великими вухами, тому що «він почує кожного українця». Юлія Тимошенко, звичайно ж у масці тигра, чи то пак тигрюлі. Ну і Віктор Ющенко одягнувся бджілкою, яка любить пасіки та мед.
— Ти говориш, що цікавишся політикою. А якби в тебе була можливість проголосувати на нинішніх президентських виборах, то за кого б ти віддала свій голос?
— Ні за кого. У мене немає впевненості у цих людях. Щоправда, раніше я симпатизувала Олегу Тягнибоку.
— Скоро другий тур президентських виборів, що ти хотіла б побажати людям, які знову підуть на голосування?
— Хотілося б побажати виборцям — не ведіться на всі оті дешеві приманки, які так щедро розставляють по нашій країні перед виборами. І тверезо оцінюйте ситуацію.
