Днями у селі Підгора відбулась сходка, на якій обговорили пропозицію кобеляцьких депутатів щодо об’єднання в одну громаду.
У Кобеляцькому районі тривають заходи, передбачені Законом України «Про добровільне об’єднання громад». Якщо дещо перефразувати відомий вираз, то процес обговорення можна охарактеризувати наступним реченням: «І хочеться, і колеться». У принципі, все відбувається досить очікувано. Ні сільські голови, ні самі мешканці сільрад, яким запропонували об’єднатися, м’яко кажучи, не горять бажанням це робити. Причин такого ставлення до реформи багато, та все ж головна із них — хронічна і тотальна недовіра представників органів місцевого самоврядування та звичайних українців до виконавчої та законодавчої влади найвищого рівня. Черговим підтвердженням цієї тези і стала сходка, яка 7 травня відбулась у селі Підгора.
Зібрання проходило у приміщенні Підгорянської сільської ради. Крім місцевих жителів, на сходку прибула представницька делегація з Кобеляк. Її очолював міський голова Олександр Ісип. Разом із ним приїхали секретар міськради Сергій Галушко, заступник міського голови Олександр Письмак, депутат міськради Сергій Арісов, керівник комунального підприємства Іван Дяченко. Усього в залі зібралося близько п’ятдесяти чоловік. Традиційно найактивнішими та найбільш свідомими виявились жінки пенсійного віку. Але прийшли на сходку і кілька зовсім молодих жителів Підгори.
Відкрила зібрання секретар сільської ради Ірина Пищита. Для початку вона подякувала всім, хто прийшов на сходку.
— Я добре знаю, скільки роботи в людей у цей весняний період. Але ви змогли відкласти нагальні справи і прийти, цим самим виявивши високу громадянську свідомість, — відзначила посадовець, — всі уряди, які були в Україні, говорили про реформи. Але ніхто нічого не робив, усе закінчувалось балачками. Вважаю, що ті реформи потрібно було проводити ще у 1991 році, коли виникла незалежна держава Україна. І ось зараз нам пропонують реформу. Але, на жаль, держава нічого не гарантує громадам, які погодяться на об’єднання. Хіба що ті, хто до 15 липня всі документи підготують, отримають щось. От така невизначеність і лякає.
Також Ірина Іванівна розповіла присутнім, що держава планує залишити в Полтавській області лише чотири райони з центрами у Полтаві, Кременчуці, Лубнах і Миргороді. А на території тоді вже колишнього Кобеляцького району замість 28 сільрад функціонуватимуть 4 громади. Також була озвучена інформація про те, що 25 квітня відбулась сходка жителів села Чкалове, на якій обговорили можливість об’єднання з Кобеляками. Учасники того зібрання не погодились на пропозицію міськради. Другого травня відбулась сходка і в Підгорі. Там ніякої резолюції не приймали. Після виступу секретаря почали говорити жителі Підгори.
Олександра Данко:
— Дуже мало людей сьогодні прийшли. Ми приймемо якісь резолюцію, а вони образяться, що до їх думки не дослухались. Тепер по суті. Я добре вивчила і сам закон, і методичні розробки, які регламентують створення громад. Що можу сказати з цього приводу: громад у районі повинно бути аж ніяк не чотири, а 10–12. Щодо Підгорянської сільради. Ми хочемо щось зберегти, але у нас нічого зберігати. Немає ні школи, ні дитсадка, ні ФАПу. Немає нічого, крім землі. У Кобеляках є все. Але немає землі. І нібито дійсно потрібно гуртуватись із Кобеляками. Та однозначно відповісти важко, надто багато існує інших нюансів. От, скажімо, ніхто не проробляв варіант об’єднання Підгори з Кіровим та Золотарівкою. Крім того, потрібно отримати інформацію, чи не втратимо ми статус села і відповідні пільги. Була я у Золотарівці, говорила з місцевими людьми. Усі вони бояться, що після об’єднання у них знову буде міське звалище. Це актуально і для Підгори. Є ще один нюанс. Не так давно за гроші громади і Фонду соціальних інвестицій ми провели у Підгорі водогін і обслуговуємо його. То чи не передадуть його на обслуговування «Водоканалу»? Нагадую, що у нас кубометр води коштує 4 гривні, а у Кобеляках — 7,34.
Анатолій Няйко:
— Зараз у сільської ради є гроші для існування. Крім того, ми повинні розуміти, що насильно у громаду нас ніхто не заганяє. Хоча можу спрогнозувати, що років через два-три об’єднання проведуть примусово, нікого не питаючи. Але ж може краще ці роки прожити самостійно?
Від імені кобеляцької влади виступив Олександр Ісип. Він одразу наголосив:
— Ми приїхали до вас не приєднувати, а пропонувати об’єднатися. Це принципово різні поняття. Знаю, що всі не хочуть діяти, а прагнуть чекати до останнього. Чому? Тому що влада в Україні завжди обдурювала і не давала грошей та не виконувала даних обіцянок. От усі й чекають та бояться, щоб не стало від реформи ще гірше. Між тим нагадаю, що за весь період незалежності ми боялись і нічого не хотіли змінювати. І дочекались до війни. То, може, нарешті потрібно почати діяти?
Олександр Ісип учергове запевнив, що міська влада не має наміру створювати звалище на території будь-якого села. Натомість існує варіант будівництва станції з сортування сміття на території колишнього асфальтного заводу, що неподалік від села Сухинівка. Також Ісип погодився, що на території колишнього Кобеляцького району теоретично можуть виникнути не чотири, а десять громад. А ось сам районний рівень влади він безапеляційно назвав зайвим, таким, що давно нічого не вирішує в житті людей. Також міський голова нагадав про необхідність запитати думку кобелячан про об’єднання. Ісип сказав:
— Ми ж ще й жителів міста запитаємо, чи погодяться вони об’єднуватися з Підгорою або Сухинівкою.
А закінчив Олександр Ісип такими словами:
— Гарбуза не піднесли — і це добре. Якщо порівнювати нашу сьогоднішню ситуацію з сватанням, то вірю, що Підгора за іншого «заміж» не піде. Просто вона на цей момент взагалі не визначилась із необхідністю «заміжжя».
Учасники сходки, порадившись, прийняли одне рішення: продовжити обговорення пропозиції кобелячан.
