Демобілізовані солдати «першої хвилі» із Новосанжарського району відпочивають та оздоровлюються у медичному центрі «Нові Санжари».
— Із 12‑го травня у військовому санаторії проводять відпочинок 17 чоловік — 10 демобілізованих із Новосанжарського району, а також їхні рідні — п’ятеро дружин та двоє дітей, — розповідає директор центру соціальних служб Ігор Романець. — Коли ми складаємо соціальний паспорт на демобілізованого, то обов’язково пропонуємо йому такий відпочинок. Кошти на це ще є. Із 95 тисяч, які виділила обласна рада на це, витратили трохи більше 55 тисяч. До того ж, на найближчий сесії районної ради під це мають бути виділені додаткові кошти. Адже буде демобілізація «другої хвилі», і ті військові також потребуватимуть оздоровлення та відпочинку.
Аби поспілкуватися із демобілізованими та подивитися, у яких умовах вони відпочивають та лікуються, ми вирушаємо до військового санаторію. У актовому залі тамтешнього клубу якраз проходить зустріч керівництва санаторію з демобілізованими. Начальник центру Олександр Блінов цікавиться у відпочиваючих, чи немає нарікань, скарг та пропозицій. Ті заперечливо хитають головами: усім задоволені.
— Вони у нас не просто відпочивають та набираються сил, — говорить начальник медичної частини санаторію Валерій Губа. — Щодня кожен отримує не лише медичні процедури, але й такі, які допомагають відновити здоров’я, розслабитись: ванни, грязі, аромотерапія…
— Дискотека! — продовжують, посміхаючись, колишні бійці. Схоже, настрій у них дійсно хороший і в санаторії їм подобається.
Коли керівництво санаторію йде, ми лишаємося із учорашніми бійцями сам на сам. І говоримо на теми більш серйозні та менш приємні. Наприклад, про те, що з них лише двоє станом на 19 травня оформили посвідчення учасників бойових дій.
— Нам допомогли юристи із правозахисної групи «Січ», яка знаходиться у Дніпропетровську. Нашими документами вони зайнялися ще у жовтні, а у березні ми отримали на руки посвідчення, — розповідає колишній боєць 93‑ї бригади Сергій Зінченко. І прохає обов’язково написати координати «Січі» у тижневику: раптом комусь із інших демобілізованих хлопців також знадобиться допомога. Отже, адреса правозахисної організації: місто Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, 58/309. Телефони: (056)767-39-87, (094) 911-09-87.
Говоримо з демобілізованими солдатами і про забезпечення нинішньої української армії. Колишні бійці запевняють: за рік воно дещо покращало.
— Якщо раніше ми приходили і нам давали комплект старої форми, то зараз мобілізовані отримують два комплекти, і вже нової. Але більшість все рівно тримається на волонтерах, — констатує Андрій Рибалко.
Наостанок хлопці говорять про наболіле.
— Що робити із тими, хто ховається від мобілізації? — запитує один із тих, хто вчора зі зброєю в руках захищав Україну. — Вони сьогодні тікають від повісток і коли їм кажуть про АТО, питають: «А чого я туди їхатиму?» Держава із такими нічого не робить, а нам що, морди їм бити? Адже більшість із них служили в армії, на строковій, давали присягу. Для чого давали, якщо тепер тікають?
Говорили ми ще багато про що. Про психологічну допомогу, у потребі якої більшість із воїнів не зізнаються самі собі. Про те, що вони часто згадують бойових побратимів. І не бояться знову взяти до рук зброю, якщо буде потереба.
— Ось через півроку знову призовуть і підемо воювати! — напівсерйозно напівжартом говорить чоловік старшого віку. Інші посміхаються.
Наостанок, уже після розмови з колишніми бійцями, Олександр Блінов влаштовує журналісту невелику екскурсію санаторієм. Показує кабінети для процедур із різними медичними приладами. А також демонструє приміщення, де незабаром відкриють повноцінне реабілітаційне відділення. У ньому будуть ставити на ноги бійців після поранень.
