На чергову річницю перепоховання відбулося святкове вшанування великого Кобзаря читанням віршів та спільним декламуванням «Заповіту».
22 травня о 8:30 в залі Новосанжарської центральної бібліотеки ніде було яблуку впасти.
Тут зібралися представники різного віку, щоб вшанувати Пророка українського народу. Усі були вбрані святково. Більшість — у вишиваних сорочках.
Зі вступним словом виступає бібліотекар Тамара Паттієва.
— Сьогодні маємо значну дату. Цього дня 1961 року тіло Тараса Григоровича перенесли зі Смоленського цвинтаря на Чернечу гору в Каневі.
Ведуча заходу розповідає і про великі похорони Шевченка, і важливу роль тодішнього студентства, яке і вирішило поховати поета там, де він заповідав. Хоч варіантів розглядалося чимало.
Потім до слова було запрошено Віталія Чепіжного, який зробив поетичний пролог до читань, прочитавши вірш Ліни Костенко, присвячений Пророку.
Далі один за одним декламували вірші присутні. Школярі з 10‑А та 7‑В натхенно зачитували поетичні уривки з «Кобзаря»: дівчата — м’яко і ніжно, хлопці — твердо і сильно. До такого поетичного забігу долучилися і молоді представники новосанжарщини, і бібліотекарі, і вчителі. Лунали пісні, написані на слова Тараса Шевченка. Зокрема, «Реве та стогне Дніпр широкий».
Наприкінці заходу Тамара Паттієва підсумувала:
— Тарас Григорович Шевченко — не тільки великий поет, не тільки великий художник, а й генетична пам’ять нашого народу. Тому ми маємо знати, зберігати і передавати його спадщину нащадкам.
Після цього учасники заходу спустилися до входу в бібліотеку для спільного декламування вірша «Заповіт». Пролунало гасло «Слава Україні!», яке також приписують Шевченковому перу. Після цього захід закінчився, залишивши на обличчях щирі посмішки, а в душі — святковий післясмак.
