Таке питання ми задавали минулого тижня новосанжарцям. Як з’ясувалося, більшість наших земляків навіть після прийняття Верховною Радою так званих законів про декомунізацію не вважають за необхідне відмовитися від радянських назв. Передусім — через великі фінансові витрати, які нібито будуть пов’язані з перейменуванням.
— А навіщо їх перейменовувати? — щиро дивується жінка років шістдесяти. — Нехай будуть такі назви, як і були. Що зміниться, як їх переіменують? От якби ці вулиці полагодили, дорогу відремонтували, а так — це людям нічого робити…
— Назви мають бути такі, щоб потім знову не довелося перейменовувати, — посміхається одна із жительок селища. — Вишнева, Абрикосова чи щось таке.
— Взагалі не треба перейменовувати!
— Але ж Верховна Рада вже прийняла такий закон!
— Воно не нужне!
— Так із законом що робити — відміняти?
— Не колотіть його!
— Має бути обов’язково вулиця Володимира Великого, — розважливо говорить наш знайомий молодий художник Андрій, якому ледь за двадцять. — Зараз Путін хоче собі вкрасти і Володимира Великого, і всю нашу історію. Цього не можна допускати. Мають бути також вулиці перших героїв Небесної Сотні — Сергія Нігояна, Михайла Жизнєвського, Юрія Вербицього.
Інші наші співрозмовники пропонують назвати вулиці іменами Симона Петлюри, Івана Мазепи, Європейська, Героїв Майдану, Революції Гідності, Небесної Сотні. Депутат селищної ради Катерина Пацукова пропонує називати вулиці іменами не політиків чи громадських діячів, а музикантів чи композиторів. Приміром, Раїси Кириченко чи Олександра Білаша.
— Якщо перейменовувати, то коштом держави, а не з кишені людей, — серйозно говорить одна з мешканок вулиці Ковалівської. — На це, говорять, багато грошей має піти — на переоформлення усіх документів. А наша вулиця, цікаво, підпадає під це переіменування чи ні?
Нагадаємо, 15‑го травня Петро Порошенко підписав так звані закони про декомунізацію. Відповідно до одно з них, в Україні мають бути змінені усі радянські назви вулиць: Леніна, Жовтнева, Фрунзе, Комсомольська тощо.
