Кореспонденти «ЕХО» провели опитування серед новосанжарців та кобелячан, щоб дізнатися, які проблеми турбують наших земляків найбільше.
За критерії оцінювання ми взяли чотири варіанти: зростання цін у магазинах та аптеках, підвищення тарифів на житлово‑комунальні послуги, майбутню адміністративну реформу та війну на сході. Тобто, респонденту необхідно було розставити ці варіанти за важливістю. Усього в дослідженні взяли участь п’ятдесят опитаних. Почуті відповіді можна розділити на три категорії. Як виявилося, жителів Новосанжарщини та Кобеляччини найбільше турбує затяжна антитерористична операція, яка триває на сході нашої держави. Двадцять респондентів вважають саме війну причиною всіх бід та негараздів, котрі наразі переживають українці. Більшість новосанжарців, які обрали цей варіант, говорили про суботній похорон військового в районі, про мобілізацію, що не припиняється вже більше року, про рідних, котрим прийшли повістки з військкомату. Вони засуджували дії сепаратистів і керівництва сусідньої країни, критикували дії українського військового командування.
Володимир, 30 років:
— Причиною всіх негараздів є війна. Вона вплинула на зростання цін, тарифів. Рядові військові розповідають, що вони могли б звільнити значну частину населених пунктів, які підконтрольні сепаратистам, та не отримують такої вказівки від свого командування. Якщо Уряд не почне проводити реальні відчутні для народу реформи, то скоро люди зберуть новий майдан, а до них приєднаються військові. От тоді почнеться вже збройне протистояння і в Києві. Та, сподіваюся, історія минулого століття не повториться і цього не станеться.
Дев’ятнадцять чоловік із числа опитаних найбільше турбує зростання цін на продукти харчування і ліки. Шестеро людей похилого віку сказали, що витрачають половину своєї пенсії на ліки.
Григорій Іванович, 74 роки:
— У поліклініку я вже боюся йти. Хіба ж мислімо такі ціни на пилюлі ставити! Чи власть не знає, яку ми пенсію получаємо? Тепер, якшо заболів, то дешевше вмерти, чим лягати в больницю лічитися. Понавозили заграничних лікарств і деруть за них ціни. Та хіба не можна свої зробити? Про зиму я не думаю, бо як до неї дожити?
Тетяна Петрівна, 43 роки:
— Це просто якийсь марафон. Постоянно думаєш, як на їжі зекономити, шо дешевше купити. Тільки й дивишся, коли в магазині нову акцію придумають. Я тепер про прилавочні зовсім забула, тільки в маркети хожу. Там хоч скидки є. Ото получиш зарплату, в магазини продуктові її віднесеш і ждеш наступного місяця. А шо робити людям, у кого діти студєнти? Моя дочка, слава Богу, вже закінчила. А про газ я мовчу. Ми два года назад котел на дровах поставили, ото тільки й виживаєм. Концервіруватиму це літо надворі. Чоловік плитку з цегли виложив. Хіба ж мислімо, шоб по 7 гривень за куб платити!
Одинадцять респондентів не уявляють, як будуть переживати майбутню зиму.
Андрій, 36 років:
— Я до останнього не вірив, що газ може коштувати для населення по такій ціні. Розумію: не можна купувати дорожче, ніж продавати. Та невже влада абсолютно не замислюється, як люди оплатять енергоносії? Дотацій на всіх точно не вистачить. Ціни на будматеріали та котли зросли настільки, що і я, і більшість моїх знайомих просто неспроможні підготуватись і утеплитись до зими. Простіше кажучи, я у відчаї.
Щодо створення громад та майбутньої адміністративно-територіальної реформи, то респонденти заявляли, мовляв, люди слабо поінформовані про неї, стурбовані можливими поїздками за всіма довідками в Кременчук або Полтаву, що вона повторить досвід медичної. Четверо з опитаних підтримали її проведення, заявивши, що досить віддавати кошти Києву, потрібно напряму працювати з державою. Головне, щоб уряд виділив кошти на впровадження реформи в дію.
