Тем для написання останньої в цьому півріччі редакційної, чесно кажучи, було більше, ніж достатньо. Ми живемо в часи змін. А в такі періоди постійно щось відбувається. Отже, є поле для роздумів, аналізу та авторських сентенцій.
Дуже хотілось написати про глас народу, його користь і шкоду для розвитку держави і суспільства. Так, думка більшості, яку інколи називають «народ», досить часто може бути хибною і шкодити. Прикладів цьому в древній та сучасній історії цілком достатньо.
А ось конкуренція, якщо вона є добросовісною, майже завжди приносить користь. І слава Богу, що вона нарешті з’являється в Україні і в Кобеляцькому районі зокрема.
Але всі згадані теми доведеться відкласти на пізніше. У найгіршому варіанті — назавжди. Ну, сподіваюся, що найгіршого не буде. Надто багато останнім часом лунало апокаліптичних прогнозів щодо майбутнього великої й малої Батьківщини та її жителів. І майже всі вони не збулися.
Але ж, — до конкретики. Найгірший прогноз полягає в тому, що газета «ЕХО», як і всі паперові ЗМІ, невдовзі «помре», не витримавши недобросовісної конкуренції з боку телевізора й Інтернету. Про це, до речі, говорять люди досить серйозні. Дійсно, газети і журнали в Україні нині переживають далеко не найкращі часи. Можливо, найгірші. Причому тиражі катастрофічно впали у всіх, без виключення, видань: і в тих, що друкують серйозну аналітику, і в тих, про які кажуть «жовта преса». Якщо хтось сумнівається, то може перевірити на пошті або запитати кіоскерів, котрі торгують пресою.
Та хочеться вірити, що серйозні аналітики вчергове помиляться. І газети в Україні залишаться. Отже, залишиться й конкуренція. А люди матимуть змогу отримувати інформацію не лише з «телевізора», котрий відверто зомбує.
Але для цього ви, шановні читачі, маєте піти на пошту і передплатити газету «ЕХО», «Колос» чи ще якусь. Конкуренція ж повинна залишатись. До речі, ті, хто газету саме передплачує, а не купляє в кіоску, страхує себе від можливого подорожчання.
Так що, читайте, думайте і дійте. Час передплатної кампанії вже майже закінчився.
