У минулому номері газети була розміщена стаття під назвою «За п’ять років Суха перетворилась у гадючник». У ній йшла мова про конфлікт місцевих жителів із фермером.
Не можна сказати, що ця публікація викликала значний резонанс. У всякому випадку на редакційному сайті до неї не було жодного коментаря. А ось на мобільний телефон автора дзвонили. Одна жінка, яка мешкає в Кобеляках, сказала: «Я глибоко обурена цією статтею. Точніше, тим, що наговорили присутні на Рому Киценка. Я сама є його пайовиком. І можу говорити, що більш порядної і відповідальної людини важко знайти. Чому ж ті сухівчани, котрі прийшли на сходку, не сказали, скільки добра він зробив для їх села. Рома і сніг взимку горне, і цвинтар місцевий чистить, і біля музею Гончара порядок наводить. Так цього не видно? І якщо він той ставок до ума доведе, то кому ж користь буде? Хто там рибу ловитиме, чиї діти будуть купатися? Він що, до себе в Гарбузівку його забере? Ох, люди, люди».
Подзвонив і кіровський сільський голова Сергій Пилипенко. Сергій Михайлович, як відомо, не був на зібранні, де і його нещадно критикували. Він встиг лише дати короткий коментар по телефону. А прочитавши статтю, запропонував зустрітися, щоб більш детально пояснити своє бачення ситуації. Що й було зроблено. Зустріч відбулася в приміщенні Кіровської сільської ради. Говорили про дамбу, із якої все почалося, про долю бані і водогону та про «підводні камені» конфлікту в Сухій.
Сергій Пилипенеко, кіровський сільський голова, розповів:
Передісторія конфлікту
— Договір оренди на ставок площею 3,5 гектара був заключний ще у 2012 році. Термін його дії — 10 років. Орендодавцем є Полтавська ОДА. За 10 років орендар Роман Киценко має привести до порядку весь ставок і прибережну захисну смугу навколо нього, яка, до речі, становить 100 метрів. Така ширина смуги визначена через те, що береги ставка мають дуже крутий схил. Між іншим, у договорі оренди немає ніякої гідротехнічної споруди, тобто дамби. Води в ставку нині немає. І не було давно. За 10 років Киценко має видалити дерева та чагарники, якими заріс ставок, розчистити його, зробити все, аби з’явилась вода. Потім запустити туди рибу, охороняти водойму і при цьому забезпечувати вільний доступ людей до води. Як думаєте, легко і дешево це зробити? До речі, за той ставок уже бралися деякі великорозумні, але покинули. Підтверджую, що це я, як сільський голова, буквально вмовив Романа взятися за цю справу. Більше ніхто не захотів із цим ставком зв’язуватись. А Роман би зробив. Кажу зробив, тому що не знаю, чи захоче він після всього, що почув на тому зібранні, щось робити для Сухої.
Чесно зізнаюся: мені прикро за земляків. Ну, нехай би критикували мене, як сільського голову. Є за що, не приховую. Хоча там більше звучало незаслуженої критики. Але чому напали на Киценка? І чому ніхто за нього не заступився? А тепер я нагадаю сухівчанам про добрі справи Романа Киценка. Ворота на цвинтарях у Кіровому і Сухій — Киценко. Розчищена від бур'янів територія місцевого кладовища — Киценко. Паркан навколо пам’ятника загиблим воїнам, дрова для дитсадка і сільської ради — Киценко. Взимку потрібно дороги у Сухій горнути — роблять Киценко, Чернов, Шабала, Колодочка. А воно дуже потрібно Роману: із Гарбузівки техніку гнати? Але ж жене!.. А ви знаєте скільки у нього землі в Сухій? Близько тридцяти гектарів! І в цей же час дехто із дуже розумних і активних обробляє п’ятсот гектарів і пальцем не ворушить, аби щось для села зробити.
…Увесь оцей конфлікт із дамбою можна було вирішити за п’ятнадцять хвилин. Зібрались троє дядьків, поговорили, знайшли компромісне рішення і розійшлися більш вагомими і корисними справами займатися. Та ні ж… Запросили районне керівництво, журналістів. До речі, наголошую на тому, що мене, як керівника ради, ніхто не запрошував і не повідомляв. Я був у відпустці. Але міг би прибути у Суху в разі повідомлення. Упевнений, що в моїй присутності такого бруду не лили б. А Киценко просто не очікував подібної підступності, він був шокований. Ну, та нічого, життя все і всіх розставить по місцях
Проекти на водогін зроблені, а грошей за баню ніхто не платив
Тепер щодо епопеї з колишньою банею та водогоном. Вона почалась три роки тому. Зібрали ми сільський сход, щоб вирішити долю будівлі колишньої бані. Була ініціативна група. До її складу входили й ті, хто дуже активно Киценка й Пилипенка критикували. Тоді Роман зголосився купити будівлю. І запропонував за неї 15 тисяч гривень. На той час це були серйозніші гроші, аніж зараз. Та ніхто з ініціативної групи не побажав брати на себе відповідальність і отримати на зберігання запропоновану суму. Та, не дивлячись на те, що ніякої купівлі-продажу не відбулось, Киценко прибрав територію навколо бані.
…Водогін у Сухій обіцяли зробити ще років 20 тому. Був тут і голова колгоспу знаменитий, і голова райдержадміністрації. Але так нічого і не зробив. Я три роки тому сказав людям, що водогін ми таки зробимо. Уже два роки, як виготовлені проекти на три вулиці. Далі справа дещо пригальмувалась. Поясню чому. Ми відкрили дитсадок у Перегонівці. І сільська рада його постійно дотує. Тому гроші пішли туди. У 2015 році ми вже не утримуємо дитсадок. Але почалась війна. Ми допомагаємо учасникам АТО. А їх у Кіровській сільраді дуже багато. До речі, наші солдати-земляки першими в районі отримали землю. І її отримають всі.
…Та, попри всі оці проблеми та негаразди, водогін у Сухій буде. Це — діло честі і принципу. Водогін буде, навіть не дивлячись на незаслужені образи. Та водночас хочу звернутися до всіх керівників сільськогосподарських підприємств, котрі орендують землі поряд із селом Суха. Шановні, конкуруйте між собою чесно: без інтриг та з’ясування стосунків на сходках. На мою думку, ті господарники, котрі обробляють по кількасот гектарів, мають більше уваги приділяти соціальному розвитку села. Вчасно розраховуватись із пайовиками — це добре. Але якщо, крім цього, ще й чистити взимку сніг, вкладатися в ремонти і благоустрій вулиць та доріг, то це буде взагалі чудово.
