18‑річний пауерліфтер Сергій Бабенко розповідає про звання майстра спорту, свого першого тренера та ділиться амбіційними планами.
Після перемоги на чемпіонаті України Сергія запідозрили у вживанні допінгу
На перше тренування із пауерліфтингу Сергій Бабенко прийшов 12‑річним семикласником. Із Зачепилівки тоді записалися до новосанжарського тренера Юрія Стрюка з десяток хлопців. Більшість незабаром кинула заняття. І лише троє стали пауерліфтерами всерйоз і надовго. У перший рік Сергій і сам часто пропускав тренування. Міг тиждень ходити, потім два тижні пропускав. Але коли на своїх перших змаганнях не добрав десяти піднятих кілограмів, щоб потрапити у призери, зрозумів: потрібно займатися серйозно. На тих змаганнях він виконав норматив для першого юнацького розряду: потягнув 140 кілограмів, присів із вагою 110 і пожав від грудей 50 кілограмів. Ці цифри важливі для порівняння. Адже за шість років заняття пауерліфтингому Сергій досягнув значного прогресу.
Після перших змагань були чемпіонат та кубок Полтавської області, потім — перші всеукраїнські. І ось у 2011‑ому, у віці чотирнадцять років, Сергій Бабенко став чемпіоном України серед вихованців ДЮСШ. Він потягнув 180 кілограмів, присів з вагою 135 і пожав 75 кілограмів. Сергій не просто виграв ті змагання. У тязі він випередив своїх однолітків на цілих 60 кілограмів! Саме тому після завершення виступів до нього підійшов допінг-офіцер і попрохав здати пробу на вміст в організмі заборонених препаратів. Допінг-проба нічого не показала. Сергій став чемпіоном абсолютно чесно.
До речі, про добавки і харчування спортсменів Сергій говорить просто.
— Протеїн — це практично те ж саме дитяче харчування. Тільки у тому 15 відсотків білків, а у наших сумішах — 80–85.
«Виграю чемпіонат світу — тренеру дадуть звання Заслуженого!»
Закінчивши 9 класів, Сергій Бабенко переїхав до Полтави і вступив до спортивного ліцею. Після цього переїзду змушений був залишити свого першого тренера Юрія Стрюка та перейти до нового, Максима Іванькова. Проте на всіх виступах саме перший тренер вказується як вихователь спортсмена.
— Де б я не виступав, на яких би змаганнях не був, скрізь писатимуть: тренер Юрій Стрюк. Якщо я виграю чемпіонат світу, моєму тренеру дадуть звання Заслуженого!
У ліцеї Сергій продовжив тренуватися і прогресувати. Спочатку у 2013‑ому на чемпіонаті України виконав норматив кандидата у майстри спорту. Потім був срібним і бронзовим призером чемпіонату. У 2014‑ому знову взяв срібло на чемпіонаті України.
І, нарешті, у 2015‑ому Сергій Бабенко поїхав на чемпіонат України в Луцьку по звання майстра спорту. Спортсмен виступав у категорії до 83-ох кілограмів. Щоб стати майстром спорту, йому потрібно було зібрати в сумі 585 кілограмів. Ця вага майже удвічі більша за ту, яку Сергій зібрав на своїх перших змаганнях.
У присяді Сергій підняв 202,5 кілограма, у жимові лежачі витиснув 130. І головною вправою лишалася станова тяга. На тренуваннях спортсмен показував результат і у 255, тому тренери не без підстав сподівалися на успіх. Проте у першій же спробі щось пішло не так. Спортсмен заявив вагу у 240 кілограмів і… не зміг відірвати штангу від помосту! У другій спробі заявили вже потрібну вагу — 252,5 кілограми. І штанга знову не зрушила з місця! Сергій розхвилювався, але зібрав волю в кулак і пішов на третю спробу. Ривок — і штанга покірно піднялася! Так у віці 18 років Сергій став майстром спорту України!
Та самої лише перемоги було недостатньо. За нею слідував тривалий процес збору і оформлення документів. Лише 26 червня звання майстра спорту Сергію Бабенку присвоїли офіційно, а посвідчення і нагрудний значок юнак отримав зовсім недавно.
Чемпіонат світу у Фінляндії
Уже в якості майстра спорту Сергій у складі збірної України полетів до Фінляндії на чемпіонат світу. Це були його перші змагання, у яких юний спортсмен мав представляти державу, тому хвилювання було надзвичайним.
— Із України я вилетів із вагою 84 кілограми, а у Фінляндії вранці перед змаганнями прокинувся, зважився — мене було 81!
Можливо, внаслідок виснажливого перельоту і хвилювання Сергій не зміг показати навіть того результату, який був на чемпіонаті України. Зібраних ним 562-ох кілограмів вистачило для четвертого місця. Щоправда, спортсмен таки здобув медаль: був другим у становій тязі.
— Звичайно, чемпіонат світу — це зовсім інший рівень спортсменів, інша організація змагань, навіть рівень суддівства надзвичайно різниться. І відповідальність на таких змаганнях набагато більша. Я сподіваюсь, що у мене тут ще все попереду і я не лише стану призером, але й переможу. І в іншій країні на мою честь залунає Гімн України.
Традицію вигравати міжнародні чемпіонати для новосанжарців започаткував інший вихованець Юрія Стрюка — Віталій Касьяненко, який у 2013‑ому в Чехії став чемпіоном Європи. До речі, Сергій і Віталій тепер часто зустрічаються на турнірах в Україні, проте один з одним жодного разу не змагались: Сергій виступає у категорії 83, а Віталій — 74 кілограми.
