Суд вирішив «викинути» жінку з 5-річною донькою на вулицю

До редакції «Новин Полтавщини» у розпачі звернулася жінка, яку колишній чоловік разом із 5-річною донечкою позбавив усього: даху над головою та елементарних засобів до існування. У ході судового розгляду відповідачка Світлана Головіна нарахувала чимало судових порушень і несправедливості, в черговий раз пересвідчившись у корупції суддів. Проживши разом 12 років подружжя купило одну квартиру, потім ії продало та купило більшу – 3-кімнатну. Після розлучення чоловік вирішив, що квартира, придбана в шлюбі, належить лише йому і звернувся до суду з відповідною вимогою. Жінка також звернулася з позовом про розподіл майна.
Але ці два майнові позови з приводу однієї спірної квартири суд чомусь не об'єднав, як це вимагає чинне законодавство. Крім того, суд побудував свої висновки першого позову лише на свідченнях зацікавлених сторін - матері позивача та самого позивача - Ігоря Сідельника. Останній стверджував, що витратив на квартиру свої власні готівкові гроші, не підкріплюючи це жодним фінансовим документом. У цей час подружжя ще перебувало у шлюбі, тому дуже дивно, чому суд визнав квартиру лише власністю чоловіка. Але найбільше вражає те, що в суді не врахували інтереси малолітньої дитини. Представник органу опіки та піклування не лише не з’явився до суду, а навіть не підготував елементарної заяви з приводу того, що жити малолітній дівчинці більше ніде. Дивно і те, що Сідельник, коли позивався до своєї колишньої дружини, не сплатив держмита, відповідно до вартості квартири. Будь-якому студенту-юристу відомо, що цивільне право розглядає поняття власності в економічному плані ( з урахуванням вартості) і в соціальному плані, без урахування вартості (об’єкти, що є національним надбанням, історичним спадком тощо) - підручник з цивільного права ред. М. Панченка. Чому суд розглядав справу про житло, не враховуючи його вартості?
Відповідач – Світлана Головіна – даремно намагалася довести в суді, що подружжя разом заробляло на квартиру, а також робило дорогий ремонт та перепланування, після чого вартість квартири збільшилася в 5 разів, надавала суду відповідні фото. Суд не взяв до уваги її клопотання про необхідність проведення відповідної експертизи, і в рішенні навіть не зазначив, що Головіна зверталася з таким проханням. Не згадав суд і про ст. 62 Сімейного кодексу України та ст. 62. (Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові) 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дивує висновок Апеляційного суду – в ньому переплутані імена, прізвища та адреси. «Складається таке враження, наче це рішення друкували, не вникаючи в суть справи» - відзначила Головіна. Головуючий суддя Петро Абрамов опирається на ст. 156 Житлового кодексу: Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенні ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Чому ж суд не дочитав цю статтю до кінця та не визначив розмір участі Головіної в витратах на утримання житла?! Запитання поки що лишаються без відповідей…
Верховний суд України також не звернув уваги на помилки суду попередньої інстанції та несправедливість винесених рішень. Він просто відмовив Головіній у перегляді справи, спираючись на те, що не може розбиратися в правдивості тих чи інших свідчень.
У другій позовній заяві Сідельника (зняття перешкод у користуванні майном) - взагалі абсурдні вимоги. Він встановлює своїй колишній дружині та доньці… режим користування ванною і туалетом, навіть визначає для цього години. А ще стверджує, що раз вони проживають у його квартирі – нехай платять «по повній». «Ми повинні йому 800 гривень на місяць платити за користування квартирою ще й плюс комунальні послуги, причому як за мене з донькою, так і за нього і його співмешканку, прописаних у квартирі» - з розпачем констатує жінка. Це при тому, що її зарплата викладача кафедри іноземних мов Полтавського університету споживчої кооперації становить усього 1226 грн. На що їм жити, суд, на жаль, не хвилює...
У своєму рішенні суддя посилається на середню зарплату по Полтаві, а не на реальні доходи відповідачки. Навіть засудженні у в’язниці мають права, але Апеляційний суд Полтави позбавив Світлану Головіну та її доньку будь-яких прав, не дозволивши укласти з Ігорем Сідельником договір щодо найму майна. Суд не звернув увагу і на те, що Сідельник майже не сплачує аліменти на дитину (вона отримала лише 400 гривень за півроку), і на те що за законом обидва батьки повинні забезпечувати гідний рівень життя дитини!
Невідомо також, чому суд взагалі розглядав цей позов, адже справа про розподіл майна досі не вирішена (п.4 ч. 1. ст.201 ЦПК України). Якщо раптом суд за іншим позовом прийме рішення на користь Головіної, то вона стане співвласником квартири. А може Апеляційний суд наперед знає, що позитивного рішення на користь Головіної бути не може?!
Головіна стверджує, що чоловік «домовився» з суддями. Вона навіть була свідком, як одразу після прийняття рішення суддя Петро Абрамов тепло вітався з Сідельником. «Сідельник мені цинічно заявляв, мовляв, який сенс ходити на судові засідання, треба все вирішувати до того» - відзначила Головіна.
Сідельник вже другій місяць не з’являється до спірної квартири для того, щоб скласти акт про те, що Головіна не створює йому перешкод у користуванні його майном. Більше того, він готує зараз новий позов (!) до колишньої дружини: хоче, щоб вона йому оплатила ще й ті квартири, що він наймав увесь чей час. Наперед вже можна здогадатися, яке буде «справедливе» чергове судове рішення!!!
Як могло таке статися у нашій начебто правовій державі? Жінка 12 років прожила в шлюбі, купувала та утримувала спільне майно, але за рішенням суду, тобто ”за законом” залишилися напризволяще з малолітньою дитиною ще й лишилися винна чимало грошей колишньому чоловіку…
Зараз Світлана Головіна подала апеляцію на другий позов до Верховного суду України. Але, на жаль, вже не має надії на справедливість і верховенство права в нашій державі. Можливо, привернення уваги до цієї справи ще зможе обернути Феміду на її бік.

Логін:
Пароль:
запам'ятати