Солдат, котрий побував у «найгарячіших» точках АТО, розповів про те, як вижити на війні.
На сторінках «ЕХО» вже виходила у світ стаття, в якій Віктор Шураєв, котрий пішов у армію добровольцем, розповідав про свої фронтові будні. Днями Віктор повернувся в рідний Кобеляцький район. У нього — чергова відпустка. Віктор уже мав демобілізуватися. Але йому, як і десяткам тисяч солдатів, продовжили термін перебування в лавах Збройних Сил України.
Під час розмови, котра відбулася цілком випадково, Віктор заявив про своє бажання зустрітися із чоловіками, котрі йтимуть до армії в ході шостої хвилі мобілізації, і виступити перед ними. Мотивація була наступна.
— Мені хочеться пояснити хлопцям, що боятися не потрібно, — сказав Шураєв.— Крім того, міг би їм розповісти про елементарні правила безпеки, котрих слід дотримуватися, аби не загинути. Безумовно, на війні застрахувати себе від смерті чи поранення неможливо. А де можливо? Сідаючи в автомобіль і виїжджаючи на дорогу, ви теж страшенно ризикуєте. Подивіться на статистику смертей у ДТП. На війні людей менше гине. Але, як на дорозі є Правила дорожнього руху, так є відповідні правила і на війні. І, дотримуючись їх, можна звести ризик до мінімуму.
Та з різних причин Віктор Шураєв не зміг зустрітися з мобілізованими. І тому вирішив скористатися можливістю донести важливу, на його думку, інформацію через газету.
Нагадаємо, що доброволець Віктор Шураєв служить у складі 92‑ї механізованої бригади Збройних Сил України. У серпні минулого року він разом із іншими солдатами та офіцерами потрапив до сумнозвісного Іловайського котла. І вийшов звідти. Зараз він перебуває на позиціях у районі міста Щастя, яке залишається однією з найгарячіших точок АТО. Тобто, чоловік має досвід участі в бойових діях. І знає, як себе вести на війні.
Потрібно берегти ноги
Віктор Шураєв стверджує, що повторення трагедій Іловайська, Донецького аеропорту та Дебальцевого на сьогоднішній день є дуже малоймовірним, майже неможливим. І пояснює, чому так вважає. За словами солдата, існує кілька факторів, котрі унеможливлюють повторення котлів та великих втрат серед військовослужбовців. Перший — українська армія навчилась воювати. Перш за все, мова йде про офіцерів, котрі отримали неоціненний бойовий досвід і навчились приймати правильні рішення на полі бою. Другий фактор — створена справжня укріплена лінія оборони з окопами та іншими фортифікаційними спорудами. Віктор пояснює:
— Викопані сотні кілометрів окопів, є бліндажі, укріплені вогневі точки. Йти в атаку на укріплення з тими ресурсами, котрі нині є у сепаратистів та росіян, було б справжнім безумством. Під Мар’їнкою вони спробували. І це закінчилось їх поразкою та величезними втратами. Тобто, без прямої широкомасштабної військової операції із залученням російської авіації, танкових полків та важкої артилерії у противника немає шансів на успіх. Наша розвідка працює досить професійно і ми знаємо про їх пересування та кількість живої сили й техніки. Крім того, розвідані вже всі шляхи можливого підходу сепаратистів. І артилерія вже пристрілялась. Отже, думаю, що ніяких широкомасштабних боїв не буде. Хоча, звичайно ж, не можу знати, що у того придурка в голові.
Шураєв радить мобілізованим, перш за все, не гаяти час на полігонах, куди їх направлять для навчання. Потрібно дуже уважно поставитися до занять по вогневій, тактичній та інженерній підготовці. Хоча стріляти по противнику із автомата навряд чи комусь доведеться. Адже зараз, в основному, воюють артилеристи. Але на заняттях солдат навчать тому, як уберігатися від артилерійського вогню. Вчитимуть навіть тому, як відрізнити постріл із міномета від залпу «Граду» та скільки секунд летить міна чи снаряд до бойової позиції.
Солдат радить замовити у волонтерів або купити самостійно імпортні берці. Адже українське військове взуття дуже низької якості. Крім берців, бажано мати якісні кросівки. Шураєв сказав:
— Ще Суворов говорив, що більше шансів на успіх має армія, у солдатів якої сухі та неушкоджені ноги.
Українська форма теж невисокої якості. Найбільше в солдатів користується популярністю зелена «британка».
Ті, хто захоче служити у розвідці, мають бути добре фізично підготовлені та готові довго і швидко бігти. А також не комплексувати, що, можливо, доведеться спати у підгузку. Адже у розвідці дуже часто приходиться лежати нерухомо, без можливості сходити в туалет.
Зарплата і алкоголь
За словами солдата, алкоголізм в армії є серйозною проблемою. Особливо часто бійці зриваються, отримавши першу справжню зарплату. Шураєв її отримав на третій місяць служби. За перший місяць йому заплатили 500 гривень. Солдати, в основному, отримують близько 2,5 тисячі гривень. У зоні АТО платять вдвічі більше. І ось, отримавши оті кілька тисяч гривень, частина мобілізованих починають пити горілку. Після цього дуже часто гинуть, отримують ушкодження або їх серйозно карають. За словами Шураєва, пияцтво квітне не у всіх підрозділах. Там, де офіцери дійсно слідкують за дисципліною, подібна проблема не є суттєвою. Комбриг їх 92‑ї бригади Віктор Ніколюк із пияцтвом серед особового складу бореться нещадно.
Закінчуючи свою розповідь, Шураєв резюмував:
— Безумовно, війна — це не прогулянка на пікнік. Але й на ній є техніка безпеки, що допомагає залишитись неушкодженим. Дотримуйтесь її, слухайте офіцерів, не пийте горілки і все буде гаразд.
