З 7 по 9 серпня неподалік Нових Санжар відбувся щорічний військово‑патріотичний табір «Ворскла-2015», де всі бажаючі могли загартуватися фізично, навчитися стріляти, надавати першу медичну допомогу та займалися іншими корисними заняттями.
Одразу потрібно зауважити, що якихось особливих вікових обмежень до учасників заходу не було. Участь взяли особи від 15 до 31 року. Це були не тільки новосанжарці, а й жителі сусідніх сіл, а то й сусіднього Козельщинського району. Відкрили табір урочистим підняттям прапора України і прапора «Сокола», а також виконанням українського гімну. Георгій Сьомін, голова організації «Сокіл» на Полтавщині, сказав:
— Ви сюди прийшли, щоб навчитися чогось нового і потрібного у наш непростий воєнний час.
Перший день почали з облаштування табору — прибирали територію, ставили намети, запасалися дровами, створювали імпровізований холодильник, стіл і лавки. Окрім цього, прослухали лекцію Михайла Коркішка, учасника бойових дій в Афганістані, про види мін та принцип їхньої дії. Кожен міг послухати, обмацати зразки, задати питання. Цього ж дня кожен з учасників міг спробувати себе у стрільбі з пневматичної зброї з оптичним прицілом. Хтось хвацько влучав у цілі, а хтось лише вчився і радів, коли попадав у мішень бодай один раз з десяти. Були і дисциплінарні моменти: стояли на кулаках, віджималися. Після відповідних навантажень на свіжому повітрі добряче зголодніли. І перший обід хоч і був без солі, але всім видався смачним. А після відбою о 22:00 була «стійка», як її звуть в зоні бойових дій. Це коли ти годинами ходиш по периметру табору, охороняючи його від якихось небажаних суб’єктів. Саме так, як це відбувається на Сході. Між учасниками був поділений нічний час. Вартували по двоє, в бронежилетах, які важили 12–14 кілограмів, зі зброєю, хоч і не справжньою, а навчального зразку. Саме так, хоч частково, таборовики могли приміряти на себе роль воїна.
Пізно увечері приїхав з Курахового Донецької області боєць батальйону «Січ» з позивним «Дубенко». Саме він провів ще більш ґрунтовні заняття зі знання мін, їхніх видів та знешкодження, навчав надавати першу допомогу при значних пораненнях руки чи ноги за допомогою джгута чи інших підручних матеріалів. Також при вогнищі учасники мали можливість розпитати воїна про будні. Наступного дня інструктор навчав «соколят» працювати групою у зоні ворога, вчив маскуватися та окопуватися. Цікаво, що кожен облаштував місце схову по-своєму. Не все було ідеально у цих сховках, але саме для того і проводили навчання, щоб отримати новий досвід.
На третій день у програмі табору було проходження мінного поля, яке заздалегідь «замінував» навчальними мінами інструктор Дубенко. Із дев’яти учасників пройшли мінне поле лише троє. Усі інші умовно були мертві. Далі був справжнісінький екзамен на засвоєння знань про міни та наявну зброю. По одному викликали і кожен розповідав стільки, скільки зміг почерпнути за ці дні.
Також відбулося ще одне заняття зі стрільби. Тренувалися стріляти з позиції лежачи, сидячи та стоячи.
По закінченні вишколу було спущення прапорів та закриття заходу з виконанням гімну України. Жоден з учасників табору не постраждав.
