Залучити мініавіацію довелося мешканцю села Бережнівка.
Житель Бережнівки Іван Колодяжний утримує кілька голів великої рогатої худоби. Кілька днів тому чоловік виявив, що одна з його корів зникла.
Іван розпочав пошуки. Чоловік шукав зниклу корову кілька днів. Знайомі та односельці радили йому змиритися із пропажею. Говорили, що корову вкрали і, швидше за все, уже й продали на м’ясо. Але Колодяжний вирішив продовжити пошуки. Він не міг повірити, що тварина стала здобиччю злодіїв. Адже корова була тільною. Зневірившись у власних силах, Колодяжний звернувся за допомогою до одного із земляків. Той уже десять років захоплюється польотами на мотодельтаплані. І неодноразово розповідав, що з висоти можна побачити набагато більше, аніж із землі. Авіалюбитель погодився допомогти Колодяжному. Розпочалися пошуки із повітря. Під час одного з польотів дельтапланерист помітив у заростях очерету коричневу пляму. Спочатку подумав, що то шкура із вбитої корови. Але вирішив спуститися нижче, щоб ретельніше оглянути предмет на землі. А, знизившись, зрозумів, що знайшов теля. Буквально через кілька секунд із очерету вийшла корова. Зафіксувавши в пам’яті місце знахідки, пілот поспішив до села. Приземлившись, одразу розповів про все Колодяжному. Тому залишалось лише привести корову і телятко додому. Звичайно ж, радості господаря не було меж. Від запропонованої винагороди дельтапланерист відмовився. Погодився лише на те, щоб власник корови компенсував вартість використаного бензину.
Через кілька днів після події ми зустрілися з дельтапланеристом. Той на умовах анонімності погодився розповісти про своє захоплення. Він повідомив, що займається польотами на дельтаплані вже близько десяти років. Уперше спробував літати на відпочинку в Коктебелі. Заплатив гроші і скористався платною послугою. Сподобалось. Вирішив літати самостійно.
Перший власний дельтаплан був армійського зразка. Такі колись використовував радянський спецназ. А після розпаду Радянського Союзу їх можна було купити на «чорному» ринку.
Щоб навчитися літати, довелось закінчити спеціальні курси. Такі є у місті Знам’янка Кіровоградської області. До речі, дельтапланеризмом можна заробляти собі на життя. Зараз мініавіацію активно використовують у сільському господарстві. Із дельтапланів обробляють посіви пестицидами. До апарату приробляють спеціальний 200‑літровий бак. За один політ із дельтаплана можна обробити 25-30 гектарів. Собівартість такого обробітку нижча, аніж при використанні літака. Адже дельтаплан споживає набагато менше палива.
Чоловік, який знайшов корову, заробляє на життя іншим бізнесом. Дельтапланеризм для нього є розвагою. Він стверджує, що польоти на дельтаплані дають заряд адреналіну та естетичне задоволення. Говорить:
— У багатьох людей із часом виникає проблема: куди подіти свої час та гроші. Нібито все у людини є, а жити їй нудно. Хтось міняє машини, хтось починає зловживати алкоголем. Як кажуть, починають із жиру біситися. Мене не цікавлять алкоголь, престижні автомобілі чи коштовності. А ось літати — дуже цікаво, навіть захоплююче. Та ще й користь людям можна принести, як ось у випадку з Колодяжним.
Свій другий дельтаплан наш співрозмовник зібрав із придбаних у різних місцях запчастин. Апарат розвиває швидкість до ста кілометрів на годину. І здатен підніматися на висоту до півтора кілометри. Та, як розповів дельтапланерист, йому найбільше подобається літати на 200–300 метрів на землею.
У Кобеляцькому районі на мотодельтапланах літають близько десяти чоловік. В основному це жителі Кобеляк, Бутенок та Світлогірського. У нашого героя на крилі дельтаплану є напис «Нона».
