Тиждень поспіль чоловік в інвалідному візку прибирає територію районного стадіону «Колос».
Цю інформацію кореспондентам «ЕХО» повідомила місцева жителька, яка регулярно відвідує споруду для спортивних змагань.
— Прийдіть і подивіться, в якому занедбаному стані находиться наш стадіон, — говорить жінка. — Пенсіонер, який передвигається у візку, сам почав наводити порядок. Завтра ввечері ждемо вас на стадіоні.
Наступного дня о 18:00 поряд із адмінспорудою збирається шестеро людей старшого віку. Вони в один голос заявляють, що їм соромно за зовнішній вигляд районного стадіону:
— Ми часто приходимо сюди, ну такого не пам’ятаємо вже давно. Усе заросло бур’янами, мусорки завжди повні, на бігових дорожках повно склянок, лавочки поламані й обдерті. А про туалет узагалі мовчимо. Перед входом амброзія у наш зріст виросла. Ми ждали, шо керівники займуться і порядки понаводять, но потом самі дорожку до женкого викосили. А Василь Антонович уже більше тижня замітає дорожки і збиває сапою бур’яни. (Розповідаючи, люди вказують на чоловіка в інвалідному візку, який знаходиться на протилежному боці стадіону. — Авт.).
У цей момент із адмінбудинку виходить директор Максим Онищенко.
— Максім, — звертаються люди, — коли ви вже викосите бур’яни на стадіоні? А туалет ти бачив? Чого за вас інвалід повинен прибирати?
— Я йому сьогодні сказав «спасіба» за це. Нема время, бо готовимось до спартакіади. А в туалеті я, чесно кажучи, більше місяця не був.
Підходимо до чоловіка, на котрого вказували співбесідники. Він представляється:
— Мене звуть Василь Мойсеєнко. Народився в 1942 році. Через сахарний діабет, у кінці 2013‑го втратив обидві ноги. Донька забрала жити до себе. Її будинок находиться навпроти стадіону. Я постоянно сюди приїжаю і вже не раз пробивав склянками колеса на візку. Та й жінки, які займаються спортом, жалілись, шо ноги ранили ними. От я і рішив замести дорожки.
Зі слів Василя Антоновича, у молодому віці він активно займався спортом. Пропагує здоровий спосіб життя.
— Моя внучка Аліна ходить на секцію по футболу, — продовжує чоловік, — онук тоже часто буває на стадіоні. Я ж не для себе, для них стараюсь. Тиждень назад узяв мітлу і почав потроху замітати. Не можу на цей безпорядок дивитися. Я в молодості робив завгаром. У мене 150 машин в гаражі було. Ми з водітєлями регулярно прибирали територію. До нас начальство з усієї області приїжало на порядки подивитись.
На завершення розмови Василь Мойсеєнко повідомив, що доки він замітав доріжки, то двічі пробивав колеса на візку:
— У мене електричний візок. Он він у стороні стоїть, бо опять колесо спустило. А це, бачите, дочка прикотила другий, поки зять заклеє колесо. Я пока всі дорожки не замету і бур’яни біля них не виполю, не остановлюсь. Мені вже і старші люди, і діти почали помагати. Ось бачите, це ми вчора три купки нагребли (вказує на бур’ян, складений поряд із урнами. — Авт.). Та тільки ніхто їх прибрати не може.
