Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Постанова № 439) викладено у новій редакції зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).
Чинності Постанова №439 набрала з дати її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур’єр», а саме — із 4.07.2015. Тому по страхових випадках, які настали з 4 липня 2015 року і пізніше, обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності необхідно здійснювати з урахуванням змін, внесених зазначеною постановою.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів зайнятості без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка в зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати) (далі — поважні причини).
Пунктом 25 Порядку №1266 передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності та з вагітності і пологів, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі перебування застрахованої особи у трудових відносинах менше, ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьованого часу (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Місяці розрахункового періоду, у яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду (п.З Порядку №1266).
Розрахунок розміру допомоги з тимчасової непрацездатності та з вагітності і пологів обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
У пункті 29 Порядку №1266 зазначено: якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається:
— для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, але не вище розміру мінімальної заробітної плати у місяці настання страхового випадку;
— для розрахунку допомоги з вагітності та пологів — виходячи з нарахованої заробітної плати, але не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати у місяці настання страхового випадку.
