17 вересня депутати районної ради не підтримали продовження контракту з директором інформаційного центру «Новосанжарщина», в результаті чого Олександр Зінченко втратив крісло головного редактора. Журналіст вважає, що це відбулося незаконно, влада грубо проігнорувала чинне законодавство України. Спробуємо розібратися, хто правий у цьому випадку.
Газета «Світлиця» є комунальним засобом масової інформації. Її засновником є Новосанжарська районна рада. Владна структура укладає контракт з адміністратором (головним редактором). Редакція газети зобов’язується в свою чергу висвітлювати на шпальтах газети діяльність органів влади. Але якщо журналісти критикують дії очільників владних установ, то, звичайно ж, чиновникам це не сподобається. Адже вони виділяють кошти на утримання газети. Принаймні, повинні робити це згідно з статтею 5 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Але якщо виникають такі конфліктні ситуації між редакцією та владними органами, тоді виникають і проблеми з фінансуванням. На жаль, як показує практика, не всі керівники державних установ обізнані в діючому законодавстві. Бо коли мова заходить про фінансову підтримку редакцій, аргумент у чиновників один: у бюджеті бракує грошей. Як наслідок, на висвітлення своєї роботи у пресі виділяють мізерні кошти у порівнянні з сумами, на які редакційними колективами справді було надано послуг владним структурам упродовж року.
Колишній головний редактор районної газети «Світлиця» Олександр Зінченко стверджує, що його позбавили посади саме через те, що він критикував представників влади. А також зауважив, що зробили це з порушенням регламенту сесії. Також Олександра Зінченка звинуватили в необ’єктивності та неправдивості його публікацій. Хоча всі звинувачення лише на словах. Цікавість викликає позов до суду депутата Василя Красюка з приводу неточної передачі мови депутата в одному з матеріалів, написаних Олександром Зінченком. Але в цьому випадку обидві сторони визнають, що конфлікт вичерпано. Більше аргументованих звинувачень не вдалося знайти.
Сам екс-редактор ще має надію довести в суді, що сесія, на якій вирішували його долю, відбувалася з порушенням регламенту. Тому її рішення не має сили.
Цю думку також підтримує депутат райради Володимир Левицький:
— Продовження контракту розглянуто взагалі некоректно. Адже питання про відсторонення Зінченка не стояло, — запевнив депутат. — Тобто, він мав би продовжувати виконувати свої обов’язки. Більше того, після виходу розпорядження про призначення нового редактора депутати не затвердили його.
Голова райдержадміністрації Сергій Бульбаха взагалі не бачить ніякого конфлікту в цій ситуації:
— Це звичайний робочий процес. Зважаючи на численні звернення від громадськості і на те, що це відбувалося напередодні виборів до місцевих рад, адміністрація ініціювала подання пропозиції щодо продовження контракту на 1 рік. Але депутатським корпусом ця пропозиція не була підтримана. Про звільнення Зінченка тут не йдеться. Йому просто не продовжили контракт.
Таким чином, усі попередні претензії до Зінченка не мають ніякого сенсу. Адже райрада може не продовжувати контракт навіть без будь-яких на те підстав. Так написано в самому документі. І колишній головний редактор безсилий в даному випадку. Бо райрада є засновником, тому вона й «керує парадом». Усі її повноваження зазначені у Статуті редакції і в самому контракті.
Про свободу преси
Конституційні права та правові гарантії забезпечення свободи слова передбачені законами України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Конституцією України, а також Європейською конвенцією з прав людини.
На жаль, новосанжарській владі «закони не писані». Адже, є аудіозапис розмови Генадія Супруна з тоді ще головним редактором «Світлиці». Розмова відбувалася на підвищених тонах. Генадій Іванович звинувачує Олександра Зінченка у тому, що він друкує свої матеріали про чиновників, а мав би публікувати в газеті лише те, що подає прес-служба районної ради. Звучать навіть погрози: «Ви вже догралися!» Як зазначив Олександр Зінченко, його так неодноразово попереджували.
На жаль, у Генадія Івановича коментар з цього приводу не вдалося взяти, бо, як нам повідомили, він був у відпустці, а зараз на навчанні.
Олександр Зінченко є членом Національної спілки журналістів з 1993 року. Відповідно до статуту цієї організації, її завданням є турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів НСЖУ, а також обстоювання права журналістів на одержання і поширення об’єктивної інформації. То якщо дійсно правопорушення були, чому члени спілки ніяк не зреагували на них?
Голова Полтавської обласної організації НСЖУ Григорій Гринь прокоментував цю подію так:
— До мене особисто скарги не були донесені, але я знаю про цей конфлікт зі шпальт газет. Звичайно, влада не має права вказувати, що писати журналістові. Але доки буде існувати державна преса, доки вони й будуть керувати.
Відповідальний секретар Полтавської обласної організації НСЖУ Ольга Щеглова повідомила, що спілка не відреагувала на звернення Олександра Зінченка.
Про роздержавлення ЗМІ
Що ж потрібно для того, щоб преса таки стала незалежною? Може, роздержавлення?
Законопроект «Про реформування державних та комунальних засобів масової інформації» чекає свого розгляду. Але депутати чомусь не квапляться з його прийняттям. Медіа-юрист Ігор Розкладай на сайті «Телекритики» повідомив, що причинами цього є: по-перше, те, що депутати були зайняті більше виборами, ніж роботою у Верховній Раді, а по-друге, недостатнім розуміння з боку депутатів важливості прийняття законів, що стосуються ЗМІ. «Парламентарі ігнорують подібні законопроекти, не усвідомлюючи вагомості впливу медіа на настрої в суспільстві», — стверджує юрист.
«Пріоритетним шляхом роздержавлення ЗМІ є приватизація його трудовим колективом», — запевняє директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко. Цей варіант передбачає передати всі повноваження і майно газети до рук редакції. Але не виключено той варіант, коли ЗМІ можуть просто продати. І, ймовірно, так станеться з більшістю районних газет в Україні.
Отже, законопроект «Про реформування державних та комунальних засобів масової інформації» не є ідеальним. Якщо ввести його в дію вже зараз, то ми можемо знайти ще більше «підводного каміння». Як ви думаєте, чи реально буде, давши олігархам владу над ЗМІ, потім повернути «журналістику для людей»?
Цей законопроект потребує негайного допрацювання і удосконалення. Суспільство має право на інформацію. Шкода, що чиновники не розуміють важливості цього закону і не приділяють йому належної уваги. Тому дуже важко спрогнозувати, якими будуть наслідки для нашого суспільства.
