Спочатку хотів написати чергову редакційну статтю про одну вельми красномовну тенденцію, що проявилася під час виборів до місцевих рад у Кобеляцькому районі. Хоча цілком можливо, що вона характерна і для всієї України. Мова йде про те, що у більшості сільських рад району претендентів на депутатський мандат доводилося шукати, якщо не під парканами, то «по хатках» точно. Люди просто відмовлялися балотуватися до сільрад. Не було великого конкурсу і на місця сільських голів. Виключенням із загального правила стали Білики, Бутенки, Кунівка та Підгора. Тобто, мова йде виключно про центри майбутніх об’єднаних громад і про сільради поряд із багатими Кобеляками.
Про що це свідчить? Як на мою суб’єктивну думку, про те, що більшість сільських рад «на фіг» не потрібні навіть людям, котрі там живуть. І чим швидше ці сільські ради держава «розжене», тим буде краще.
Ось саме про це мала бути вся редакційна. Але потім відбулися дві випадкові зустрічі з людьми, котрі ще влітку брали участь у акціях за збереження Кобеляцького району та інших дурницях. І обвинувачували автора цієї статті виключно у лобіюванні інтересів Кобеляк, Ісипа, роботі на жидомасонів та продавців землі. Цього разу, на диво, ми вже говорили виключно про майбутні об’єднані громади. Тобто, люди починають змінювати свою точку зору. Що на них подіяло? Не знаю. Але тенденція вже визначилась. І навіть депутати районної ради, котра також зникне після завершення реформи, теж почали погоджуватись, що і цей орган, і більшість сільських рад просто не мають права на існування. Вони — дармоїди. Вони нічого не вирішують і не роблять, отримуючи за це кошти з бюджету.
А тепер — про інше. Частина читачів сайту «ЕХО» уже встигли помітити, що ми різко збільшили кількість власних відеосюжетів. Чому це відбувається? Та тому, що невеличкий колектив «ЕХО», зібравшись із силами, нарешті почав роботу із втілення в життя проекту інтернет-телебачення. Уже зняли сюжети про вибори, про зміну влади у Кобеляках, про напад собаки на дитину, про обшук у «Водоканалі». На черзі — інтерв’ю із директором підприємства, у діяльності якого шукають кримінал, розповідь про першу сесію міськради і ще багато чого цікавого. Так, виходить у нас ще далеко не бездоганно. Але очі у всіх горять, усім хочеться працювати.
І, що головне, започаткування нового проекту зовсім не пов’язано з виборами, із зміною влади. До речі, саме це автор вже багато років намагається донести до читацької та іншої аудиторії. Донести те, що ваше особисте життя, життя ваших близьких та країни в цілому покращиться не тоді, коли до влади прийде Юля із косою, Ляшко із вилами чи Копелець із стадіоном. А тоді, коли ви організуєте його, тобто життя, так, що воно не залежатимете від зміни влади, від того, хто сидітиме в тому чи іншому кріслі.
А на виборах, самоорганізувавшись і ставши самодостатньою людиною, ви будете голосувати розумом, а не серцем, шлунком, печінкою та іншим лівером.
