Зараз прийнято говорити про те, що людина, котра потрапила в біду, стає нікому непотрібною. Але наш життєвий досвід свідчить, що це неправда.
Кілька місяців тому полтавські лікарі виявили у працівника ПАТ «Полтаваобленерго» Валерія Самарського дуже тяжку недугу. Життя нашого Валери опинилося під загрозою. І хоча медики говорять, що недугу можна подолати, та для цього потрібне довге і досить дороге лікування.
А які можуть бути статки чи заощадження у звичайного електромонтера з обслуговування підстанцій? Дружина працює у дитсадку, двоє діток — звичайна сім’я із звичайними зарплатами. А тут таке тяжке випробування. Гроші потрібні не лише на придбання коштовних медикаментів, а й на постійні заходи з переливання крові. Зрозуміло, що сімейний бюджет швидко почав вичерпуватися. Якихось багатих родичів чи друзів у сім’ї немає. Здавалось, сподіватися немає на кого. Тим більше, що чимало людей навколо лише й говорили про те, що, потрапивши в біду, ти стаєш нікому не потрібен. Мовляв, зараз усі (і звичайні люди і керівники) думають лише про себе, про свій власний інтерес.
Та, на щастя, реальність виявилась не такою песимістичною. Тільки-но стало відомо про хворобу Валерія, як йому на допомогу одразу прийшли колеги по роботі. Працівники Кобеляцької філії «Полтаваобленерго» швидко зібрали гроші на придбання медикаментів, при найменшій можливості намагаються відвідати колегу в лікарні, телефонують йому і підбадьорюють.
Не залишились осторонь і керівники та працівники обласного підрозділу підприємства. Водій Леонід Дарянін здав для Валерія кров на тромбоцити, що є досить дорогою процедурою. У обох чоловіків досить рідкісна група крові: перша із резусом мінус. Крім того, завдяки тому, що багато співробітників «Полтаваобленерго» є постійними донорами Полтавської обласної станції переливання крові, Валерій Самарський безкоштовно отримує кров та її компоненти. Також йому постійно надають допомогу медсестри із головного офісу підприємства. Для Валерія навіть організували додаткове посилене харчування.
Тобто, ми на власному досвіді, а не з чужих слів, знаємо, що в «Полтаваобленерго» своїх працівників у біді не кидають. Можливо хтось, прочитавши статтю, подумає, що це банальна реклама. Думайте, як хочете. А ми, рідні Валерія, у перші дні навіть плакали від розчулення. Зізнаюся чесно: такої уваги навіть не очікували. І вона додає сили, впевненість у тому, що практично будь-яку хворобу можна подолати. Аби тільки поряд були добрі і чуйні люди. А вони в «Полтаваобленерго» є.
Спасибі всім за допомогу. Бажаємо всім здоров’я, щастя і благополуччя на довгі роки.
