Директор Полтавської обласної благодійної організації «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги» Валерій Завгородній зазначив, щопроблеми розвитку служби паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) набувають великого соціально-економічного та гуманітарного значення і належать до найбільш актуальних і значимих медико-соціальних проблем нашого суспільства.
Щороку в Україні понад 900 000 людей помирають від тяжких хронічних захворювань. Лише в одному місті Полтава ця цифра становить 200-250 людей щомісяця. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) 60% померлих людей у термінальному періоді життя потрібували кваліфікованої медичної та психологічної допомоги, професійного догляду, а іноді - просто людської підтримки та співчуття. Родичі, навіть якщо вони готові взяти на себе піклування про хворого, не завжди можуть надати таку допомогу, оскільки самі перебувають у тяжкому психоемоційному та скрутному матеріальному становищі або не можуть залишити роботу, щоб повністю присвятити себе догляду за хворим, іноді ж їм для цього просто бракує досвіду і сил. Вітчизняний і світовий досвід свідчать, що саме заклади ПХД, спираючись на комплексний мультидисциплінарний підхід, спроможні найбільш адекватно реагувати на потреби паліативних хворих та їхніх рідних, сприяти поліпшенню якості життя.
“Паліатив”(від лат.palliare - прикривати) означає засіб, що тимчасово полегшує прояв хвороби, але на жаль не виліковує повністю. Основне завдання паліативної допомоги - забезпечення гідного життя до останнього подиху безнадійно хворої людини..
Згідно з рекомендаціями ВООЗ та Комітету міністрів Ради Європи, паліативна допомога повинна стати одним з пріоритетних напрямів політики урядів у галузі охорони здоров'я в європейському регіоні. В Україні, як і в більшості країн Європи, проблема розвитку служби ПХД з кожним роком набуває дедалі більшого значення та гостроти, що зумовлено несприятливою демографічною та соціальною ситуацією.
У зв’язку з цим ми зобов’язані об’єднати всі зусилля по розробці української моделі паліативної допомоги. Така модель дозволить розширити об’єм надання допомоги з симптоматичного лікування до всебічної (медичної, психологічної, соціальної і духовної) допомоги пацієнту і його сім'ї. Створення системи паліативної допомоги повинно стати гарантом гідного життя пацієнта і спокійної смерті.
Світовий досвід розвитку паліативної медицини і паліативного догляду, його аналіз, всебічна оцінка дозволили сформувати основні принципи, за яких цей напрям може успішно розвиватися. В основі його лежить дуже важлива проблема, без вирішення якої вся система працювати не буде, і це, в першу чергу, стосується України. Цією проблемою є – політична воля місцевої влади. За наявності такої волі та уваги до соціальних проблем можна будувати систему паліативного лікування. Але є і ще дві сторони, відсутність яких не дозволить розвивати систему паліативного лікування і догляду. Перша - це наявність освітніх програм і надійних способів підготовки персоналу на всіх рівнях за принципом «від волонтера до лікаря», друга - доступність лікарських засобів.
У медицині існує також поняття «симптоматична терапія» - діяльність, що ставить задачу ліквідації або зменшення проявів хвороби, спрямована на зменшення симптому, що викликає сильні страждання, незалежно від його причини.
Але поняття «паліативне лікування» ширше за поняття «симптоматична терапія», оскільки включає не тільки зняття симптомів, але має на увазі ширший комплекс лікувальних заходів, що адаптують всю особу хворого до тяжкості захворювання.
Якщо у всіх лікувальних установах, де перебуває хворий здебільшого, перспектива смерті відсутня, то в хоспісах займаються тільки тими хворими, у який швидкий фінал не викликає сумнівів. І якщо у звичайному стаціонарі відношення фахівця до хворого визначається принципом «вас багато - я один», то в хоспісі – «ти один - нас багато». Тому основна мета новостворених медико-соціальних центрів (хоспісів) - підтримати соматичний і психосоціальний статус таких людей на тому рівні, який забезпечує перехід від життя до смерті при можливо меншому стражданні.
Паліативна допомога інкурабельним хворим може надаватися не тільки в умовах стаціонару, але і в домашніх умовах, що є виправданим, в першу чергу, з економічної точки зору. Тому доцільно розглянути з позицій рішення організаційних аспектів даної проблеми комплекс заходів щодо організації паліативної допомоги вдома.
Актуальність проблеми надання паліативної допомоги і у нашому регіоні, як і у всій країні, безперечна, адже для більшості хворих вона залишається єдиною реальною медичною допомогою. Існуюча десятиліттями практика передачі онкологами пацієнтів, страждаючих пухлинним процесом в термінальній стадії розвитку, дільничному терапевту демонструвала не завжди ефективну медичну допомогу, яка, як правило, зводилася до призначення тільки наркотичних анальгетиків. Причому, фінансові витрати на медичну допомогу даної категорії хворих, включаючи виїзди бригад «Швидкої допомоги» для ін’єкцій болезаспокійливих засобів, відвідин фахівців поліклінічної служби і госпіталізації інкурабельних пацієнтів на непрофільні ліжка при недостатньому ефекті амбулаторних заходів, залишалися високими, не дивлячись на низьку якість цієї допомоги.
Основною метою діяльності Полтавської обласної благодійної організації «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги» є привернення уваги суспільства до потреб невиліковно хворих людей та об’єднання зусиль по розробці української моделі паліативної допомоги; вивчення світового досвіду розвитку паліативної медицини і паліативного догляду, його аналіз; допомога в організації навчального процесу для медичних, соціальних працівників, психологів та волонтерів, які практично надають допомогу хворим. Але, на даному етапі, головне завдання для всієї нашої громади – спонукання органів місцевої влади перейти від мрій і балачок до практичного втілення принципів сучасної гуманної спільноти. На дворі вже ХХІ століття!
