19 січня через складні погодні умови незвично мало людей прийшли освячувати воду на центральний пляж біля Ворскли. Проте бажаючих покупатися було чи не більше, ніж минулого року. Зокрема, у крижану воду по черзі занурилися кільканадцять поліцейських на чолі з начальником відділення Олександром Мартишем.
10:00. У цей час на центральному пляжі зазвичай вже починається служба. Та цього року людей незвично мало: усього кілька десятків чоловік. Напевно, новосанжарці не можуть дійти на освячення через рясні снігопади та непрогорнуті вчасно вулиці.
— Я із автоколони годину йшла! А скільки людей таких, які не дійдуть! — говорить літня новосанжарка, виставляючи на сніг принесену воду в банках.
Отець Дарій розпалює кадило і запалює свічку.
— Ще почекаємо, люди підходять, — пояснює священик. Свічка на вітрові згасає. Він запалює її знову.
Люди дійсно продовжують підходити. За кілька хвилин служба розпочинається.
10:15. Доки триває служба, працівники відділу МНС готують місце для купелі: прибирають сніг зі сходинок до води, вибирають із неї шматки льоду. Цього року річка майже повністю замерзла, лише посередині вузенька смужка із метр завширшки «гуляє». Для купання ж новосанжарців прорубана широка ополонка метрів десять завдовжки.
— Людям вистачить окунутися. Там по плечі в кінці глибина, — говорить один із «еменесників».
Неподалік на березі стоїть гурт працівників поліції.
— Усі будемо купатися! — анонсує начальник відділення Олександр Мартиш.
— Хто не хоче — того заставимо! — сміються поліцейські. — Є у нас такі!
— Мене не заставили, я сам дозрів! — посміхається Юрій Нездойминога із карного розшуку. Цього року він уперше купатиметься на Водохреще.
10:30. Священик закінчує службу. І прямує рядами людей, окроплюючи вже освяченою водою їх голови, спини та принесені банки-склянки. Новосанжарці, традиційно, прохають бризкати більше. Священик не заперечує. На прохання одного чоловіка він тричі кропить його водою просто в обличчя. Із лиця струменем стікає вода, чоловік задоволено посміхається.
— А коли батюшка хрест умочатиме? — переговорюються між собою жінки, доки отець Дарій наближається до них вздовж ряду людей.
— Мабуть, зараз дойде і піде вмочати!
Священик дійсно обходить колом, а вже тоді йде до ополонки і тричі занурює до неї срібний хрест.
10:45. Після цього новосанжарці йдуть купатися. Роздягаються просто тут, на березі, і дерев’яними сходами прямують до води.
— Я вже років десять купаюся. То жодного разу не хворів, — ділиться новосанжарець Олександр Непорада, який покупався першим, не чекаючи священика і символічного занурення хреста. — Вода вже і так освячена. Іще із дванадцяти годин ночі можна набирати і вона стоятиме так само, не псуватиметься.
Одними з перших до купелі приходять двоє молодих жінок. Скидають теплі халати і в купальниках заходять у воду. Тричі занурюються, після кожного разу хрестяться.
— А мені чоловік не розрішив! — сумно зізнається жіночка, яка розливає гарячий чай і частує ним новосанжарців. — Я вже було зібралася цей рік купатися, так він не пустив. Я вийшла, снігом обтерлася. І все!
Виправдовуючи анонс, Олександр Мартиш веде купатися поліцейських. У воду занурюються і працівники карного розшуку, і дільничні, і поліцейські з чергової частини. Купається і начальник відділення, і його перший заступник.
— Гарна вода! — трясе головою, розсіюючи бризки Олександр Мартиш. — Це, мабуть, уперше, щоб отак всім колективом купалися? (Підлеглі кивають головою — авт..)
Близько 11:00 пляж порожніє. Та і після цього нові й нові відчайдухи приходять до ополонки, щоб зануритися в освячену воду.
