Менше ніж через місяць закінчиться термін, відведений українською владою для того, щоб органи місцевого самоврядування на виконання закону про декомунізацію перейменували вулиці й населені пункти, прибравши із їх назв радянські та комуністичні терміни і прізвища партійних та державних діячів того часу.
Не можна сказати, що прийняття саме цього закону викликало великий інтерес чи однозначне схвалення у суспільстві. Судячи із відповідей, які журналісти «ЕХО» отримали в ході опитування, проведеного серед жителів Кобеляк, більшість населення ставиться до перейменування вулиць, м’яко кажучи, індиферентно. Тобто, людей це питання не цікавить. Вони вважають (і небезпідставно), що українські парламентарі та представники виконавчої влади мали б зосередитися на вирішенні інших, набагато важливіших для майбутнього України, питань і проблем. Багато людей прямо кажуть, що від зміни назв у їх житті нічого не зміниться. У всякому випадку — на краще.
Та все ж закон прийнятий і його потрібно буде виконати. Тим більше, що в разі, коли вулиці і назви сіл не перейменують місцеві депутати, то це зробить голова облдержадміністрації. І от зараз у Кобеляках відбувається активне обговорення пропозицій із перейменування. Уже збиралися і ділились думками літератори та краєзнавці, до міської ради надійшли десятки пропозицій. Найоригінальнішим, як завжди, виявився житель міста Микола Теренін. Він пропонує дати міським вулицям єврейські імена. Та навряд чи його пропозиція отримає достатню підтримку в депутатів.
Усі ж інші… Усі ж інші, на суб’єктивну думку автора цієї статті і не лише його (десятки земляків у розмовах висловлюють схожі думки), намагаються вперто наступити на старі комуністичні граблі. Зібравшись у гурт із тридцяти, а то й двох-трьох, чоловік, люди вносять пропозиції і вважають їх ледве не істиною в останній інстанції. При цьому не бажаючи усвідомити, що колись, кілька десятиліть тому, точно так збирались юнаки та дівчата і з палаючими очима й на таких же зібраннях давали вулицям назви на честь комуністичних діячів або революційних дат. Тобто, змінилися лише люди, які вважають себе найрозумнішими. А граблі, які неминуче влуплять в лоб їм чи їх нащадкам, залишилися старими. Щось говорять про відновлення історичної справедливості… Та в історичній науці немає такого терміну як справедливість. І якщо говорити про якусь міфічну справедливість, то непотрібно щось придумувати, а просто взяти і без обговорення повернути вулицям і назвам їх дореволюційне звучання. І все. До речі, це могла б зробити і Верховна Рада чи Президент без дитячих ігор у народовладдя.
Пропонують давати вулицям назви на честь тієї чи іншої людини. А хто вам, шановні, делегував право визначати, чий внесок у Кобеляки був найвидатніший? Те — що ви читали або писали книгу про цю людину чи особисто її поважаєте? І чи не знайдеться через 20–30 років ще кілька поважних і достойних людей, на честь яких можна буде назвати вулиці? А вільних вулиць уже не буде. І нові депутати знову займуться перейменуванням. А вас слухати ніхто не буде. Бо ви вже відійдете у вічність. Якщо вже й називати вулицю на чиюсь честь, то лише після проведення загальноміського чи сільського референдуму. Це стосується і назв на честь якихось історичних, точніше, політичних дат чи подій.
На мою суб’єктивну думку, вулицям потрібно по максимуму повернути дореволюційні назви, а інші називати нейтрально — Квіткова, Серпнева, на честь мікрорайонів — Гатищанська, Покрівська. І так далі, і тому подібне.
А взагалі, не переймайтеся. Назви кобеляцьких вулиць — це не ті символи, що правлять світом. Ну, а депутати нехай одягають на лоба протиграблеві шоломи. Або добре думають перед голосуванням.
