Троє механіків із Новосанжарщини провели минулий тиждень на базі «Карпатської січі» і відремонтували кілька одиниць техніки, у тому числі — бойову машину.
«БРДМ — той самий трактор!»
За два тижні до чергової поїздки на схід новосанжарський волонтер Юлія Солодка розпочала пошуки механіків, які б змогли поїхати на кілька днів у «Карпатську січ» та допомогти бійцям лагодити техніку. Попередньо зголосилися допомогти восьмеро новосанжарців. Проте поїхали з волонтером лише троє представників Крутої Балки: Геннадій П’ятак, Володимир Рябенко та Микола Шамота.
— У нас як за столом — усі бажають! Як до справи — нікого! — просто коментує Юлія Солодка. — Ми пояснювали, що це робота не на передовій, а на базі, де стоїть техніка. Це за десять-п’ятнадцять кілометрів від лінії зіткнення. Але той злякався, того жінка не пустила. Спасибі тим трьом, хто таки поїхав.
За шість днів, які вони провели на базі «Карпатської січі» у Водяному, механіки з Новосанжарщини полагодили кілька легковиків, а також відновили БРДМ — бойову розвідувально-дозорну машину. І не лише відновили, але й устигли випробувати на ходу, обкатали, так би мовити. Як розповідають самі механіки, лагодити її було нескладно.
— Це той самий трактор! Хто хоч раз розбирав «юмеза» чи «мтз», той і цю штуку зможе зробити, — пояснює один із механіків.
За шість днів до новосанжарців уже почала шикуватися черга. Проблеми із лагодженням техніки пояснюються просто: більшість бійців уміють на ній їздити, але не вміють ремонтувати. Та потрібно було повертатися додому, тому всієї роботи крутобалківська трійця переробити не встигла просто фізично. Крім того, чоловіки допомогли бійця розгрузити фуру з лісом, який привезли із Західної України.
Допомога механіків залишається актуальною. За тиждень-два волонтери знову вирушатимуть до «Карпатської січі». Бажаючі допомогти руками можуть зв’язатися із волонтером Юлією Солодкою за номером (050)531–24–62.
Волонтерський автобус «не захотів» заїжджати на Донеччину
Уже вкотре волонтерська поїздка не минула без пригод. По дорозі «туди» автобус намертво став на межі з Донецькою областю. Чотири години волонтери розсилали сигнали «SOS» у соцмережах і намагалися зупинити вантажівки, аж доки не завели авто власними зусиллями.
— Це був сміх крізь сльози, але я жартувала, що наша «газелька» вже не хоче в’їжджати на донецьку землю, — пригадує Юля Солодка.
Проте і на цьому пригоди не скінчилися. Уже на Донбасі, у Красноармійську, на «Газелі» пробили два скати. Волонтери залишилися без «запаски», але таки доїхали до місця призначення.
Цього разу бійцям відвозили допомогу, зібрану у Галущиній Греблі: консервацію, продукти, буржуйки, цигарки, каву, засоби гігієни тощо. Також мешканці громади зібрали додатково 450 гривень, які пішли на організацію поїздки.
Підприємець із Малого Кобелячка Валентина Піддубна вкотре передала для бійців порося із власної ферми. Різник Григорій Гулієнко встиг до поїздки волонтерів його заколоти, розробити і бійцям на позиції повезли свіже м’ясо.
Брати Шерешили із Малого Кобелячка передали військовим ящик яєць. Підприємець Олександр Кулик — ящик яблук. Допомагають нинішнім воїнам і воїни колишні. Так, Євген Колодочка, який сам нещодавно демобілізувався зі Збройних Сил України, зібрав картоплю та консервацію у Судівці. Також у цій поїздці волонтери відвезли бійцям шкарпетки та рукавички, зв’язані новосанжарськими жінками. А ще — дев’ять коробок індивідуальної передачі для 190‑ї бригади, де служить новосанжарець Олександр Чубаров, зібрані дитячим садком «Лелеченька». Під час поїздки волонтери побували у бійців із Новосанжарщини у Попасній, Нєвєльскому та Водяному.
