Таку інформацію кореспондентам тижневика «ЕХО» повідомив місцевий житель.
Він розповів, що його дружина працює в центральній районній лікарні. 9 лютого у приймальне відділення доставили жительку Вільховатки, яка більше доби пролежала на крижаній підлозі і колінами примерзла до неї. Зі слів кобелячанина, взимку будинок, де проживала жінка, фактично не опалювався, про що свідчили обмерзлі стіни.
Кореспонденти «ЕХО» звернулися в приймальне відділення ЦРЛ. Медпрацівники підтвердили цю інформацію. А один із них запитав, ким доводиться автор статті цій жінці. Побачивши посвідчення, він пояснив:
— Якби ви були її родич, то я б вам матюків нагнув. Хіба мислимо до такого відчаю людину довести!
Людмилу Сухорученко (саме так звуть жительку Вільховатки) госпіталізували в хірургічне відділення. Лікар-хірург Олег Скорик сказав, що спочатку медикам довелося цю жінку привести до нормального зовнішнього вигляду. Окрім хірурга, пацієнтку обстежували терапевт, невропалог та інфекціоніст.
— Установлено, що жінка отримала відмороження нижніх кінцівок І-ІІ ступенів, уражено від 3 до 6 відсотків тканини, — говорить Олег Володимирович. — Хоча рани на колінах більше схожі на опіки з явно вираженим некрозом. Також у неї діагностовано остеохондроз. Та ми не можемо провести повне обстеження. Справа в тому, що вага цієї жінки близько 120 кілограмів. Рентген-апарат, який знаходиться у травматологічному відділенні, не просвічує хребет пацієнтки. Це можна зробити лише на обладнанні, яке встановлене в поліклініці. Ми не маємо можливості транспортувати туди Сухорученко. Можливо, у неї проблеми зі спинними дисками. Можливо, защемлений нерв. Точно сказати я не можу. Повноцінного лікування пацієнтка не отримує, оскільки у неї абсолютно відсутні кошти. Вона не піднімається з ліжка. Мені здається, що наше відділення стане для неї домівкою. Щоправда, я телефонував сільському голові і говорив із приводу цієї жінку.
«Квартиру у меня отобрали мошенники, а дом в селе я купила за 500 долларов»
Олег Скорик дозволив нам поспілкуватися з пацієнткою із Вільховатки. Людмила Сухорученко, у свою чергу, погодилась розповісти історію свого життя.
— Я родилась в 1945 году в Хмельницком. Мой отец был военным. В 1949‑м мы переехали в Днепродзержинск, родной город моей мамы. Там я закончила школу и поступила в институт. Правда, заканчивала учебу уже в Киеве. Работала я в торговле. Почтовый ящик 40/87. Это было закрытое предприятие. В 1995 году я поехала в Москву, чтобы доработать пять лет до пенсии. В это время умер мой сын и я вернулась в Днепродзержинск. Оттуда в 2006 году поехала в Вильховатку. В селе за 500 долларов купила домик у местной жительницы. Документов на дом не было, но она написала расписку. Хотя и дом этот не ее был. Она за ним присматривала. Без моего ведома она прописалась в нем и теперь заявляет, что я не имею никаких прав на дом. Днепродзержинскую квартиру забрали мошенники. Знакомые прописали меня у себя, чтобы я получала пенсию.
Людмила Сухорученко говорить, що три роки тому брала в кредит 3000 гривень. Банк щомісяця відраховував із пенсії 210 гривень. Потім відрахування призупинились. А через півроку обов’язкова плата була збільшена до 620 гривень. У зв’язку з цим жінка не мала змоги придбати собі дрова. У вересні минулого року вона звернулась до голови сільської ради Володимира Скляренка, аби той допоміг їй із дровами.
— Дрова мне привезли в феврале. Они были мокрые, поэтому совсем не горели. Этой зимой я простудила поясницу. Сначала приходилось опираться на одну палку, потом на две. В воскресенье 7 февраля мне стало очень плохо и я упала на пол. Пролежала там несколько дней, пока ко мне не наведалась местная жительница Лиля. Она сообщила о состоянии моего здоровья Скляренку, а тот вызвал скорую помощь. Работники терцентра ко мне не приходят, так как я не прописана в Вильховатке. Хотя в сельсовете знали о моих проблемах со здоровьем.
«Ми збираємо необхідні папери, щоб влаштувати Сухорученко в будинок-інтернат»
Голова сільради Володимир Скляренко в телефонній розмові повідомив, що Людмила Сухорученко протягом шести років періодично проживає у Вільховатці. Він підтвердив, що жінка зареєстрована в Дніпродзержинську. Хоча постійно перекручує факти.
— Іноді стверджує, що має будинок у Гусь Хрустальному і квартиру в Дніпродзержинську, — каже голова сільради. — Потім заявляє, що квартиру в неї забрав якийсь міліціонер і вона зареєстрована в чужих людей. Родичів у неї немає. За будинок, у якому живе, Сухорученко заплатила 500 гривень. Неодноразово доводилось урегульовувати стосунки між надавачем житла і Людмилою Леонідівною. Жителі села зверталися до сільради, щоб забезпечити її дровами. Ми виконали це прохання.
Також Володимир Скляренко нагадав, що жінка має заборгованість у банку. Раніше він рекомендував їй написати заяву до пенсійного фонду і перевести пенсію за місцем проживання. Та вона цього так і не зробила. Ще зазначив, що Людмила Сухорученко раніше була засуджена і відбувала покарання в місцях позбавлення волі.
— Коли ж дізналися, що вона впала і пролежала півдня на підлозі, — продовжує Слісаренко, — то одразу викликали «швидку» з Кобеляк і направили місцевого медпрацівника. Лікарі Володимир Казирод та Олег Скорик пояснили, що в Людмили Сухорученко проблеми з хребтом. Тоді я звернувся в територіальний центр до Валентини Кинько, щоб та допомогла влаштувати Сухорученко в будинок-інтернат. До речі, ще восени Людмила Леонідівна не хотіла до будинку пристарілих. Територіальний центр направив запити у Дніпродзержинськ, щоб з’ясувати, чи брала вона участь у приватизації нерухомого майна. Медики готують документацію для одержання путівки. Гуртом ми збираємо необхідні папери, щоб влаштувати Сухорученко в будинок-інтернат.
Та виникла суттєва проблема. Людмила Сухорученко зареєстрована в Дніпропетровській області. Юлія Котенко, завідувач районного сектору УДМС України в Полтавській області, повідомила:
— Згідно закону, щоб виписати Сухорученко з Дніпродзержинська, її слід одночасно приписати в районі. Наприклад, у самого сільського голови, на правах квартиранта. Працівники ЦНАПу допоможуть у оформленні документів. Як тільки для неї підберуть будинок-інтернат, то і місце реєстрації ця жінка змінить автоматично. Варіант із тимчасовою пропискою її в терцентрі відпадає, так як Сухорученко прописана за реальною адресою та має паспорт.
Терцентр задіяний також
Щоб перевірити слова Володимира Скляренка, звертаємось у територіальний центр. Директор закладу Валентина Кинько розповідає, що до неї справді звертався вільховатський сільський голова:
— Про цю жінку я почула вперше. Раніше наші працівники не обслуговували її. Зараз ми з’ясовуємо, чи є у Сухорученко майновий акт. Для цього розсилаємо запити до всіх відділень Ощадбанку в Дніпродзержинську.
Отож, будемо сподіватись, що завдяки спільним зусиллям терцентру, ЦНАПу, лікарів і сільради ця історія матиме позитивне завершення і Людмилу Сухорученко таки влаштують до будинку-інтернату. Інакше доглядати її доведеться персоналу хірургічного відділення.
