Читайте також:
На підведення газу у Бербениці не вистачає 45 тисяч
Разом із місцевою громадою зумів сільський голова зберегти школу, де сьогодні навчаються 37 учнів, пошту, ФАП та Будинок культури. Останній, між іншим, розташовується в колишньому панському маєтку. Саме там нещодавно зробили ремонт гримерних кімнат для бербенцівських акторів, а гроші на ремонт виділила районна рада. Майже сторічний будинок стоїть ціленьким, бо не розтягли його по цеглині, зберегли для себе, тож на свята для односельців місцеві аматори організовують концерти.
З роботою на селі останнім часом трохи полегшало. На їхні землі прийшов новий орендар із Пирятинського району і задумав, окрім рослинництва, відродити ще й ферми. Ремонтує приміщення, запросив на роботу місцевих жителів. Чотири водії, трактористи й інші спеціалісти тепер мають постійну роботу. Хоча пощастило не всім – більшість виживає за рахунок здачі молока. На 130 дворів селяни утримують 160 корівок, сам голова має трьох. Чоловік він сільський і тому добре розуміє, що без цих тварин вижити в сучасних умовах загальнодержавного занепаду селянин не зможе. Та й не така вже легка справа – корівки, а молоко приймають за копійки, але й ці копійки більше ніде заробити. Що буде після Нового року, коли Кабмін, згідно з рішенням Конституційного Суду, відмінить дотації підприємствам-виробникам молокопродукції, передбачити не важко. Закупівельні ціни на молоко знову знизяться, а це призведе до зменшення поголів'я ВРХ, бо утримувати й надалі корівку селянин не зможе.
Однак на сьогодні головна проблема, яка не дає спокою Сергію Сердюку, – відсутність газу в селі, до речі, єдиному в Лохвицькому районі, де немає видобутку ні нафти, ні газу. Ще кілька років тому підвели магістральний трубопровід до села, але через нестачу коштів роботи припинились. Майже сім років чекали поновлення робіт, але не діждавшись, голова почав діяти. Добився, щоб Бербениці включили у програму газифікації сіл, та от біда: до програми включили, а коштів не виділили. Зібрав Сергій Валентинович громаду, поговорили та й вирішили створити кооператив із бажаючих провести газ у домівки. Таких набралося 62 родини. Зібрали гроші і розпочали роботи, а тут ще й новий орендар "підкинув" 100 тис. грн. Словом, справа пішла. На сьогодні труби вже підведені до будинків, залишилося зробити ввід та внутрішній монтаж. Для повного завершення робіт не вистачає всього 45 тисяч гривень. Не такі вже й великі гроші, але взяти їх бербенівцям ніде. На допомогу з боку держави селяни і не сподіваються. Там інші проблеми – вибори. На передвиборчу агітацію мільйони викидають, а виділити всього 45 тисяч… Та кого цікавлять проблеми людей з невеличкого села?
І все ж таки сільський голова вірить, що скоро запалають у домівках бербенців блакитні вогники та настануть часи, коли нарешті згадають про селянина, допоможуть йому утриматись на землі своїх дідів-прадідів, на селі з'явиться робота, люди перестануть пиячити і молодь замість того, щоб бейкатися в містах у пошуках заробітку, повернеться в село. Хіба ж це погано працювати на землі, жити поруч із батьками, народжувати дітей? А навколо все своє, рідне…
– Чи важко бути сільським головою? – запитав наостанок.
– Непросто, але цікаво, – відповів чоловік. – Бачити, що твоя праця приносить користь людям, відчувати, що ти їм потрібний, – для мене це щастя...
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
