Європа, євроінтеграція, безвізовий режим — здається, що кожне із цих слів у більшості українців ототожнюється з поняттям "Революція Гідності". Провести детальний аналіз терміну революція гідності стаття ця не має наметі. Ми хочемо нагадати, що це був протест людей, перш за все, за свої права і свободи, а вже потім за європейський розвиток держави.
Як не крути, а до листопада 2013 року пересічний громадянин згадував про них хіба що на уроках географії. А 80 відсотків українців навіть не знали, що в 1994 році з’явилась угода про партнерство та співробітництво між Україною й Європейськими співтовариствами і їх державами-членами, а через чотири була прийнята стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Про Європу наші громадяни знали лише, що туди можна поїхати жінкам, аби влаштуватись покоївками та доглядати за пристаркуватими леді. Про це обговорили на кухні типу "він зумів розкрутитися, бо його жінка (мати, сестра) у Греції (Італії) працює". Усе, інших новин про "обітовану землю" нам не надходило. Хіба що по "зомбоящику" транслювали сюжети в новинах, де показували, як поліцейські розганяють страйкарів за допомогою водометів, рушниць із гумовими кулями та інших засобів. Щоправда, покоління, яке народилось у останні роки існування "совка", виховувалось на фільмах західних авторів.
Навіть згодом, протягом 2007-2012 років, той же відсоток українців не слідкував за підготовкою угоди з ЄС. Це при тому, що сторони провели з цього питання 21 раунд переговорів. Крім того, 18 раундів — щодо створення зони вільної торгівлі.
У принципі, так і повинно бути. Населення кожні п’ять років ходить на вибори, щоб проголосувати за кандидатів, які в подальшому працюватимуть на покращення їх життя та країни в цілому.
Аж ось «в інтересах національної безпеки» Кабмін 21 листопада 2013 року приймає розпорядження, яким призупиняє підписання угоди. Із цим кроком уряду не погодились близько ста чоловік, які вийшли на Майдан Незалежності в Києві. І той, кого українці обирали главою своєї держави, наказав розігнати цих мітингувальників. Уніч на 30 листопада цей наказ по-звірячому виконали міліціонери загону "Беркут". Приводом для цих заходів стало встановлення новорічної ялинки. Уявіть, тут ялинку треба ставити, а вони, бля..ь, Майдан зайняли. Де це таке бачено?
У відповідь на ці дії тисячі жителів столиці й інших міст України вийшли на мирний протест проти побиття ні в чому не винних громадян. Мирний, бо 1 грудня мітингарі не долучались до штурму адміністрації президента. Саме з цього моменту і розпочалась Революція Гідності. І доки вона тривала оті 80 відсотків українців заговорили про Європу, євроінтеграцію та безвізовий режим
У цей момент з’явились лідери на той час трьох опозиційних партій: Віталій Кличко, Олег Тягнибок і Арсеній Яценюк, які оголоси рішення про створення Штабу національного спротиву.
Сьогодні Тягнибока немає при владі. Зате Києвом керує боксер, країною — шоколадний барон, а урядом — жебрак. Усі вони професійні актори, які по трупах прийшли до влади.
Ці "актори" говорять про безвізовий режим, Надію Савченко, перейменування вулиць та відновлення Донбасу, при цьому забувши, що українці протистояли їх попередникам задля кращого життя. А ми сьогодні бачимо повну руйнацію економіки, величезні борги нашої держави перед Америкою та Європейським Союзом, майже щоденне падіння національної валюти. Тільки подумати, у ХХІ столітті українці гинуть на сході своєї країни, воюючи проти українців.
Та хотілося б нагадати нашим можновладцям, що не за ці принципи виступали учасники Майдану й Революції Гідності. І якщо вони не почнуть працювати для свого народу, то на них чекає доля їх попередників.
