10‑го березня на Новосанжарщині проводив особистий прийом заступник голови обласної ради Анатолій Ханко. Зустрітися із ним побажали переважно сільські голови, які скаржилися на стан доріг та проблеми при виділенні землі учасникам АТО.
Особистий прийом заступник голови обласної ради проводить у кабінеті голови районної ради Геннадія Супруна. На 10:00 у приймальні збирається чималий гурт людей. Переважно — сільські голови із різних сіл Новосанжарського району. Першими заходять на прийом нехворощанський голова Юрій Любимський та драбинівський — Зоя Короленко. Говорять вони, і це не дивно, про жахливий стан доріг та необхідність їх ремонту.
Зоя Короленко говорить про «автодорівську» дорогу, яка веде до Драбинівки. Відремонтувати її за кошти сільської ради неможливо: вона знаходяться за межами і не є комунальною. А держава її ремонтувати не поспішає. Хоча драбинівське агроформування «Чиста криниця» сплачує у рік достатньо податків, щоб прокласти не одну нову дорогу.
— Агроформування потужне. Минулого року на 40 % підняли орендну плату. Цього року також на 40 % підняли і орендну плату, і зарплату. Тож відрахування йдуть серйозні — і ПДФО, і інші податки, — перераховує сільський голова. — Крім цього, якщо підприємство працює, воно придбаває пальне, акциз сплачує точно. Тобто, надходить достатньо відрахувань. Дорогу селом агрофірма щороку ремонтує за власні кошти, але ж не можемо ми їх прохати ще й державну дорогу робити!
Юрій Любимський колегу підтримує. Дорога із Нових Санжар до Нехворощі давно вже залишає бажати кращого. А ділянка від повороту на Драбинівку взагалі нагадує лінію фронту після обстрілу «градами». Сільський голова нагадує також, що в селі знаходиться пункт невідкладної допомоги і констатує: по такій дорозі «швидка» не те що вчасно, взагалі може не доїхати до хворого.
Анатолій Ханко уважно слухає представників сільського самоврядування, киває головою, проте у відповідь нічого оптимістичного не говорить. Навпаки, констатує, що на ремонт доріг усієї області цього року виділили аж… 20 мільйонів гривень!
Наступним на прийом приходить зачепилівський сільський голова Михайло Заріцький. Він скаржиться не на дороги, а на проблему з виділенням землі учасникам АТО. Оскільки у більшості сільських рад немає генерального плану, архітектура «не пропускає» ділянки, виділені в межах населеного пункту. Номінально землю «атошникам» виділяють, однак виготовити на неї документацію вони просто не можуть.
— Це питання не юридичне. Це питання політичної волі, — переконано говорить Михайло Заріцький. — Якщо буде політична воля, щоб держземагенство з архітектурою перестали гратись у ці ігри.
Заступник голови обласної ради відповідає, що піднята проблема стосується не лише Новосанжарського району. І питання з держгеокадастром складно вирішується не лише на рівні Полтави, але і на рівні Києва. Іноді навіть доводиться збирати колишніх бійців, щоб хоч психологічно натиснути на чиновників‑буквоїдів.
— Я вже говорив хлопцям: берете муляж гранати РГД, висмикуєте чеку, кидаєте йому у труси, — ділиться рецептом Михайло Заріцький.
— Це вже не діє, — перериває його заступник голови облради.
Анатолій Ханко та Михайло Заріцький розмовляють близько двадцяти хвилин. Після цього заступник голови облради телефонує до якогось Олександра (можна припустити, що до голови обласної ради Олександра Біленького, з яким Анатолія Ханка пов’язують давні дружні відносини. — Авт.) і прохає влаштувати зустріч із представницею держгеокадастру. Після розмови повідомляє сільському голові, що має намір наступного тижня зустрітися з очільницею головного управління держгеокадастру у Полтавській області Наталією Демченко і спробувати вирішити проблемне питання.
Далі розмови між Анатолієм Ханком і відвідувачами відбуваються ніби під кальку: до кабінету заходить хтось із сільських голів і починає скаржитись на стан доріг на території своєї ради.
Любов Нестор, стовбинодолинський сільський голова, жаліється на жахливий стан дороги на Судівку та далі до Стовбиної Долини:
— Дорога їде далі й далі, якщо її зараз не зробити — вона поїде вся! — пояснює Любов Іванівна.
Людмила Лахно, супротивнобалківський сільський голова, розповідає про майже зруйнований шлях через Горобці на Супротивну Балку:
— Проблема поганих доріг тягне за собою інші. Перша — автобусне сполучення. У нас водій через це відмовляється заїжджати у Пасічне! — нарікає Людмила Василівна. — Нас у селах може і мало, але ми також люди. І отій старенькій бабусі з села чимось треба доїхати!
Вислухавши сільського голову, Анатолій Ханко телефонує до керівника департаменту інфраструктури та туризму Сергія Марчишенця. І передає скаргу на перевізника, який не доїжджає до Пасічного.
Скаржиться на неремонтовану дорогу Нові Санжари — Малий Кобелячок (через Забрідки) і лелюхівський сільський голова Віталій Рой. Він розповідає, що дорогою із суцільними ямами щодня шкільний автобус возить до новосанжарської школи близько сорока дітей.
Із проблемою стану доріг приходить на прийом і пологівський сільський голова Любов Козка.
Коли наступними на прийом заходять маячківський сільський голова Таїсія П’явка та депутат районної ради Віктор Тищенко і… звісно ж, скаржаться на стан доріг, Анатолій Ханко робить ще один телефонний дзвінок. На цей раз до начальника служби автомобільних доріг у Полтавській області Володимира Трояновського. І домовляється про зустріч на наступному тижні, аби вирішити питання щодо стану доріг у Новосанжарському районі.
І лише Любов Шерстюк із Полузір’я, яка заходить на прийом останньою, скаржиться не на дороги, а на ту ж проблему при виділенні землі учасникам АТО, а ще — на відсутність у Новосанжарському районі ліків від сказу. Останнє питання Анатолій Ханко оперативно вирішує за допомогою телефонного дзвінка. За кілька хвилин Директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктор Лисак у телефонній розмові запевняє, що ліки будуть передані з Полтави.
А от із дорогами, схоже, питання так і не вирішиться. Навряд чи на 20 мільйонів гривень у цілій області можна провести бодай якийсь ямковий ремонт. Питання в іншому: а де решта мільйонів, які у податках та акцизах у пальному йдуть із Новосанжарського району нагору?
