Нещодавно зустрів на вулиці знайомого чоловіка. Досить розумну людину із вищою освітою і певним багажем знань. Чоловік той, будучи на пенсії, постійно дивиться телевізор. Звичайно ж, дивиться українські телеканали. Привітавшись, чоловік видав фразу: «Ох, як кацапам не сподобалось, що їх Курнікову на допінгу спіймали». Для тих, хто не знає: Анна Курнікова — найтитулованіша російська тенісистка, котра нещодавно зізналася у вживанні заборонених препаратів.
Відверто кажучи, так і не зумів нічого тому чоловіку відповісти. Адже мене особисто питання вживання допінгу тим чи іншим спортсменом, незалежно від його громадянства, абсолютно не хвилює. Адже ці знання не впливають на моє життя.
А про себе подумав: телевізор переміг. Білий шум остаточно тріумфував. Знову пояснення: термін «білий або чорний шум» вживає у своїх творах відомий російський письменник Пєлєвін. Що це означає? Білий шум — це величезна кількість абсолютно непотрібної і навіть шкідливої інформації, котру сучасні люди щодня і щогодини отримують із телеканалів та мережі Інтернет. І оця інформація не дає можливості зосередитись на чомусь одному, не дає можливості відділити корисне від шкідливого. А ще простіше — приховує правду. От і цей пенсіонер живе телевізійними, надуманими проблемами. Виявляється, що його допінг-скандал із Курніковою хвилює більше, аніж майбутнє підвищення ціни на газ чи рівень пенсії.
Наводжу ще один приклад. Нещодавно наш президент їздив у Туреччину. Автор цих рядків спробував у наших ЗМІ дізнатися про результати його візиту. І побачив там цілковитий «білий шум». По телевізору та в інтернет-виданнях повідомляли про чергову «гуманітарку» у вигляді мобільних шпиталів, про якісь маневри із нашим ледве не єдиним кораблем «Гетьман Сагайдачний». У принципі, і все. Мені ж перед тим довелось прочитати статтю Юрія Романенка, у якій автор пише, що візит може стати дуже корисним для України. Про що йдеться. Та про те, що Україна і Туреччина мали підписати договори про спільне виробництво літака і навіть про участь у будівництві космодрому в Саудівській Аравії. А це дало б «друге дихання» «Південмашу», робочі місця людям, прибутки до бюджету, поштовх розвитку нових технологій. Адже в цьому світі сильним вважається не той, хто найголосніше співає гімн, а той, хто створює продукцію з високою доданою вартістю. Так от, про ці результати по телевізору не говорять. Що це означає? Одне із двох: або візит президента завершився повним фіаско або вітчизняні ЗМІ працюють не на Україну.
А знаєте, яка головна мета створення «білого шуму» на думку Пєлєвіна? Відволікати увагу, щоб красти не заважали.
