Навідавшись на своє поле ввечері 13 квітня, Олександр Омельченко побачив на ньому сліди трактора. Розгорнувши землю, чоловік знайшов у ній пофарбоване насіння соняшнику. Між тим, сам Олександр мав намір засіяти свої майже три гектари землі кукурудзою. Після цього чоловік одразу подзвонив на 102, аби правоохоронці приїхали і задокументували цей факт. Крім того, він повідомив про подію і редакцію «ЕХО».
Ось, що розповів Омельченко:
— Сьогодні 13 квітня працівники «Добробуту» самовільно посіяли соняшник на землі, яка належить мені та моїй бабусі. Наші земельні ділянки знаходяться поруч. Я свою землю відсудив. 16 січня 2015 року суддя Тесленко визнала недійсним договір від 2013-го з агрофірмою «Добробут». Рішення ніхто не оскаржував і воно вступило в законну силу. Із приводу бабусиного паю ситуація спірна. Вона отримала якісь бонуси і нібито підписала новий договір оренди. Але я думаю, що її підпис просто підробили. Буду судитися і за цю землю. Якщо буде потрібно, то й за експертизу, що перевіряє, чи справжній підпис, заплачу. Я не хочу чужого. Але й своє нікому не віддам. А з моїм паєм усе ясно. Я їх попереджав, що буду землю самостійно обробляти. Не послухали, посіяли. Буду зустрічатися з Приходьком (Від редакції: Олександр Приходько є одним із керівників підрозділу агрофірми «Добробут», що працює на території Кобеляцького району), послухаю, що він скаже. Я налаштований поле передискувати і посіяти кукурудзу.
Через кілька днів після події ми знову зустрілися з Олександром і він додатково повідомив:
— Після того, як ви поїхали, таки з’явились поліцейські. Вони все задокументували. Я провів розслідування з приводу підпису бабусі. Вона каже, що впізнала свій почерк. Таки підписувала. Ну, нічого, поборемося і за цю ділянку. Узагалі, за землю справжня війна йде. Можливо, невдовзі люди й убивати за неї будуть.
Олександр Приходько прокоментував ситуацію наступним чином:
— Так, цю ділянку засіяли помилково. Наприклад, я не знав, що Омельченко відсудив її. Рішення суду побачив лише зараз. Я запропонував Олександру оптимальне рішення. Ми заключаємо із ним договір на півроку, збираємо врожай, розраховуємось із ним за те, що користувалися землею. А з осені він уже господарює самостійно. Є й інший варіант. Омельченко може відшкодувати «Добробуту» уже понесені затрати. Та це буде досить дорого для нього. Ми сіємо дорогі гібриди, використовуємо комплексні добрива. Не знаю, чи знайде він необхідну суму грошей.
Фахівці із земельних відносин, до яких «ЕХО» звернулось за роз’ясненням, визнають, що варіант із піврічною орендою був би найбільш оптимальним для обох сторін конфлікту. Та попереджають, що в районі зафіксовані випадки, коли отака «короткострокова» оренда триває роками. Про що йдеться. Недобросовісний орендар пропонує власнику землі: хочеш забрати пай? Забирай. Але я вже посіяв на тій землі. Давай зберу врожай, розрахуюсь з тобою. І все.
Потім орендар бере і знову швиденько засіває землю, яку має віддати. І так — з року в рік. Щоправда, «Добробут» у таких махінаціях не помічений.
Головний спеціаліст управління агропромислового комплексу Артем Письмак, якому ми теж розповіли про конфлікт між Омельченком та «Добробутом», пояснив:
— Безумовно, я не можу однозначно сказати, хто тут правий, а хто ні. Для того, щоб зробити подібний висновок, потрібно ознайомитись із усіма документами, котрими оперують сторони. Та випадок досить типовий і тому загальні рекомендації Омельченку і людям, які можуть потрапити у схожу ситуацію, надам:
— Перше. Щодо бонусів, які заплатили бабусі, то їх без продовження терміну оренди просто не дають. Бонусами виробники заохочують людей, виплачуючи орендну плату наперед. Це — нормальне явище. Чим на більший термін людина віддає землю в оренду, тим більше їй заплатять. Тобто, спочатку договір, а потім — бонус. Друге. Якщо людина має документи на землю, то у спірній ситуації умови диктує вже вона, а не орендар. От, скажімо, Омельченку виставлять великий рахунок за понесені фірмою витрати. Але ж і він може сказати, що відшкодує їх після того, як збере і продасть урожай того ж соняшнику. Земля ж — його. Хоча, звичайно, я б рекомендував сторонам врегулювати конфлікт шляхом перемовин і знайти компроміс. Але закріплювати все це на папері. Це, до речі, дуже принциповий момент. Усі звернення, прохання, повідомлення, претензії потрібно обов’язково подавати у письмовій формі. Інакше, ви нічого і ніколи не доведете.
Станом на середу 20 квітня Олександр Омельченко ще не отримував калькуляції витрат, понесених «Добробутом». Про те, який рахунок йому виставили і чим закінчиться ця історія, ми повідомимо читачів пізніше.
