Гуляй на гривню чотирнадцять!

У цій статті спробуємо порахувати, яка громада Кобеляцького району є найбагатшою. І, навпаки, яка найбіднішою.

Як відомо, в Україні вже другий рік відбувається адміністративно-територіальна реформа. Відбувається, як і всі інші вітчизняні реформи, повільно, не надто грамотно і за повної відсутності комунікації влади з іншою частиною населення. Ось і цю статтю повинен був готувати не журналіст, а хто-небудь із чиновників, котрі за визначенням мають займатися організаційною та роз’яснювальною роботою серед мешканців району. Передусім мова йде про посадовців райдержадміністрації. Та, на жаль, РДА вже давно є установою із незрозумілими функціями. Як тут не згадати «крилаті фрази» колишніх очільників Кобеляцької та Новосанжарської РДА. Один чесно зізнавався:

— А чим ми тут займаємося? То бджіл рахуємо і звіти в Полтаву відправляємо, то ще чимось непотрібним нікому.

Колега з Нових Санжар на запитання про поставлені перед ним завдання, відповідав:
— Мені сказали працювати на благо людей.

Чітке і конкретне завдання, що й казати. Добре, що люди хоча б відверто говорили. Зараз згадані РДА очолюють вже інші люди. Але від переміни доданків, як відомо, сума не міняється. У принципі, й обвинувачувати у чомусь численних чиновників не можна. Адже чіткі і конкретні завдання їм мають ставити «згори», тобто, із вищих щаблів виконавчої влади. А там теж бджіл вистачає і їх теж рахують.

Та повернемось до «наших баранів», конкретніше — до адміністративно-територіальної реформи. Вона в Україні фактично заморожена. Тим, хто у «верхах», не до цього. Вони все фінансові та газові потоки перерозподіляють. Тим, хто на чиновницькій драбині «внизу», реформа просто невигідна. Адже частина людей втратить посади. А такі інституції як РДА та райрада мають зникнути взагалі. Іншим доведеться набагато більше працювати за ту ж заробітні плату. Та й психологічний чинник працює: практично всі люди бояться змін і невідомості.

Саме тому в Кобеляцькому районі, як і на більшій частині України, реформа на стадії добровільного об’єднання громад фактично провалилася. Ніхто ні з ким об’єднуватися не побажав. Усі, як один, представники громад заявили, що вони є самодостатніми і можуть прожити самостійно. Автору цих рядків довелося побувати на сходках мешканців кількох сільрад. І скрізь лунало:

— Нам усього вистачає. Ми самостійні і проживемо без Кобеляк, Біликів, Бутенок (назви центрів громад можна міняти).

Так говорили і в Орлику, і у Підгорі, і у Кунівці, і у Червоних Квітах. Щоправда, довелось чути, що деякі сільські голови таки визнали, що самостійно їх ради не виживуть. Але, то було швидше виключення із загального правила.

Найбагатшими є підгоряни, найбіднішими — орляни

Цікаво, що виступаючи за свою самостійність і самодостатність, посадовці місцевого самоврядування не надто напружувались, шукаючи чіткі і конкретні аргументи. Мовою цифр і фактів ніхто не говорив.

Саме тому порахувати, а потім запропонувати іншим подумати, вирішили в редакції «ЕХО». Для цього були використані два офіційні документи. Перший називається «Аналіз доходів та видатків загального фонду органів місцевого самоврядування Кобеляцького району за 2015 рік». У цьому документі розміщені дані, скільки за минулий рік сільради заробили і скільки витратили. У тому числі і на власне утримання.

Інший документ зветься «Перспективний план формування територій громад Полтавської області». Його, як концепцію розвитку, затвердили депутати Полтавської облради ще у червні минулого року. Згідно із планом, у Полтавській області мають бути створені 57 громад. У Кобеляцькому районі їх мало б залишитися сім, замість сучасних 28 рад, включаючи міські і селищну. Навіщо нам знадобився цей документ? А в ньому наведені дані про кількість жителів, які мешкають на території сучасних територіальних утворень.

І от, беручи дані із цих двох офіційних документів, проводимо прості математичні дії. Беремо і ділимо кількість отриманих у вигляді податкових надходжень грошей на кількість жителів. І дізнаємося, скільки та чи інша рада може витратити на своїх людей.

Звичайно ж, проведені розрахунки не претендують на абсолютну коректність. Адже вже змінилась і кількість жителів, і суми прибутків. Крім того, потрібно враховувати ще один нюанс: скільки орган місцевого самоврядування витрачає на утримання себе любимого. Це, до речі, ви можете зробити самостійно. Відповідна таблиця додається до статті. Ми ж наведемо лише найбільш красномовні цифри.

Так, найзаможнішою в абсолютних цифрах, безумовно, є міська громада. Згідно із даними, отриманими в РДА, у 2015 році до бюджету міськради надійшло 6 мільйонів 103 тисячі 14 гривень. Але, якщо вірити даним, наведеним у Перспективному плані, на території міста проживають 10 тисяч 41 чоловік. Отже, на душу населення місто зібрало 608 гривень. Це, у порівнянні із іншими радами, не є значним показником. Абсолютним лідером за кількістю зібраних податків на одного мешканця є Підгорянська сільрада. Там живуть 688 чоловік. А до бюджету надійшло 1 мільйон 997 тисяч 356 гривень або 2903 гривні на одну людину. Із доходів підгоряни 420 тисяч витратили на утримання самої ради. Це не лише зарплата і нарахування на неї, а й оплата енергоносіїв тощо. На другому місці Сухинівська сільрада. При кількості жителів 773 чоловіки до бюджету за минулий рік надійшло 1 мільйон 634 тисячі 164 гривні. Або по 2114 гривень на жителя. Секрет бюджетної успішності цих рад дуже простий. На їх території розташовані кілька автозаправних станцій. І саме вони відраховують до бюджетів найбільше коштів.

На третьому місці розташувалася Золотарівська сільрада. Там на душу населення припадає по 1281 гривні. Із великих по кількості населення сільських рад потрібно відзначити Бутенки. Там на одного жителя збирають 1115 гривень. У Біликах — 926. Як бачите, Кобеляки не найбагатші. Але роблять там для розвитку міста, як і робили, — найбільше.

А ось найбіднішою є Орлицька сільрада. Там при кількості населення 1580 чоловік до бюджету зібрали «аж» 440907 гривень. Або 279 гривень на людину. Але найцікавіше не це. На утримання самої сільради орляни витратили 439 тисяч 100 гривень. Тобто, на всі інші потреби місцевої громади залишилось 1807 гривень. У перерахунку на людину це становить 1 гривня 14 копійок. У рік! От на ці «шалені» гроші орляни і розвиваються. І говорять про самодостатність місцевої громади. Створюється враження, що тамтешній «розвиток» обмежується виплатою зарплати працівникам ради і утриманням вивіски на будинку сільради. Не набагато кращі справи і в деяких інших сільрадах. Другою з кінця за кількістю зібраних грошей на людину є Червоноквітівські рада — 408 гривень, третьою Марківська — 449. Не надто втішна ситуація і в Кіровому, Жуках, Кунівці, Іванівці, Радянському.

А ось на утримання самої ради найменше витратили у Дрижиній Греблі — 254 тисячі, на другому місці Червоні Квіти — 306 тисяч, на третьому Жуки — 331 тисяча.

Дещо пізніше ми надрукуємо дані по Бродщинській, Вільховатській, Канавській, Дашківській та Світлогірській радах, які не увійшли до Перспективного плану територій об’єднаних громад.

Аналіз доходів та видатків загального фонду

органів місцевого самоврядування Кобеляцького району за 2015 рік