2‑го червня відомі українські письменники та видавці презентували у Новосанжарській музичній школі свій новий роман.
По дорозі в Горішні Плавні
Новий роман братів Капранових «Забудь-річка» презентують 2‑го червня у актовому залі дитячої музичної школи. За кілька днів до презентації брати пишуть на своїй сторінці у «Фейсбук», що планують потрапити до вже легендарних Горішніх Плавнів (колишній Комсомольськ), а ще побувають у Полтаві, Кременчуці та Нових Санжарах.
На захід збираються близько двох сотень новосанжарців різного віку. Аби не зганьбитися перед столичними гостями, до зали традиційно приводять школярів — незмінних глядачів усіх культурних заходів. Проте цього разу — абсолютно даремно. Адже «на Капранових» і без примусу приходять представники місцевої інтелігенції — учителі, бібліотекарі, працівники культури, усі, хто коли-небудь читав чи принаймні чув про їх книги. Через це деяким школярам не знаходиться місця у залі і доводиться доставляти додаткові стільчики. Таким чином, письменників у музичній зустрічають аншлагом.
Брати Капранови, Дмитро та Віталій, прибувають точно за графіком, о 10:00. На обох — темно-сині вишивані сорочки та джинси. До речі, брати, на відміну від інших близнюків, майже завжди одягаються однаково. На сцені ставлять столик із екземплярами їх нової книги «Забудь-річка» та підбіркою інших книжок, виданих у минулі роки.
Про свій новий роман брати розповідають цікаво, з гумором. І на диво гармонійно обмінюються роллю оповідача. Ось Віталій пояснює, що свою книгу вони почали писати ще в часи президентства Віктора Януковича. Тому кінець у роману був доволі сумний.
— Але українці внесли свої корективи. І нам не довелося залишати героїв нашої книги з Януковичем, а кінцівку ми зробили більш оптимістичною, — зізнається письменник.
Дмитро Капранов розповідає, що у багатьох своїх творах вони використовують рідний Очаків. Ось і головна героїня нового роману Уляна родом із цього міста. Саме навколо неї та нащадка репресованого солдата Степана Шагути і розгортаються головні події роману у новітній час. А та частина, яка охоплює період Другої світової війни, відкриває перед читачем незвичні долі трьох друзів, які волею обставин опинилися у трьох різних арміях: один потрапив до дивізії «Галичина», другий — у лави Червоної армії, третій пішов до лісу, в УПА.
Як це прийнято на презентаціях, брати по черзі зачитують кілька уривків зі свого роману. При цьому заспокоюють: ключових моментів історії вони не розкривають, тому майбутні читачі можуть не хвилюватися.
Капранови розповіли, як любити українок
У продовження зустрічі брати розповідають про інші свої книги. Зокрема, зупиняються на своїй «Історії України», яку письменники і видавці зробили адаптованою для школярів та молоді.
— Тут кожен період історії уміщається на книжковому розвороті. Не треба перегортати сторінку далі, щоб вивчити про ці часи. Також на кожній сторінці — головна історична особа цього періоду, — демонструє книжку з історії Дмитро Капранов.
Завершивши презентаційну частину, брати відповідають на запитання новосанжарців. Зокрема на питання: «Ким би стали, якби не стали письменниками?» категорично заявляють: літераторами їм просто судилося стати з дитинства. У їх сім’ї всі писали вірші, твори, а у шкільні часи брати навіть видавали домашню газету.
На завершення зустрічі брати, на прохання новосанжарського поета Віталія Чепіжного, демонструють свої артистичні та декламаторські здібності. І декламують свою версію відомого вірша Володимира Сосюри. От тільки у інтерпретації братів він звучить як «Любіть українок». Саме про любов до прекрасних жінок України із почуттям та емоціями розповідають зі сцени брати. Їх виступ зал зустрічає оваціями і вигуками «Браво!».
Наприкінці презентації Капранови пропонують новосанжарцям придбати новий роман і решту власних книг. Найбільше купують «Забудь-річку» (ціна 100 гривень) та «Історію України» (50 гривень).
На прощання брати Капранови фотографуються разом із кільканадцятьма представниками місцевої інтелігенції. Того ж дня на сторінці у Фейсбук брати напишуть: «Нові Санжари, нам уже сняться ваші чари!». Після зустрічі з мешканцями селища письменники вирушили до Кременчука, а потім таки побували у Горішніх Плавнях. Місто їм сподобалось.
P. S. На час написання статті автор прочитав половину роману. Книга справді цікава. Рекомендую.
