Це майже риторичне питання вчергове піднімали на зустрічі жителів села Степове (Чапаєво) з Віктором Даценком, одним із місцевих орендарів.
Історія стосунків власників землі, котрі проживають на території Червоноквітівської сільської ради із керівником фермерського господарства «Даценко» Віктором Даценком в цілому позитивна. Люди вже не перший рік довіряють чоловіку свою землю. Він її обробляє, вирощує непогані врожаї, платить власникам паїв і податки до бюджету. І ніяких особливих конфліктів між пайовиками та орендарем не було.
Не було до весни 2016 року. У травні цього року до редакції зателефонували, а потім надіслали листа із Степового. Лист надійшов від імені десяти чоловік. У ньому люди скаржилися на орендаря та прохали допомоги. Зокрема, у посланні йшлося про таке:
«Наші паї знаходяться в оренді ФГ «Даценко», село Андріївка, Новосанжарського району, Полтавської області, більше 10 років. Ми за свої кошти виготовили державні акти на земельні ділянки-паї. Але потім, згідно Закону, потрібно було присвоїти їм кадастрові номери. Наш фермер обіцяв нам зробити технічну документацію і кадастрові номери, відкладаючи цю справу із року в рік. У 2015 році забрали таки у нас державні акти і обіцяли, що це буде зроблено за рахунок орендаря. У березні 2016‑го привезли нам документи голова фермерського господарства Даценко і Катерина Стрельник. Стрельник запитала, чи будемо ми далі з фермером заключати нові договори оренди? Ми відповіли, що будемо. Але попросили дати нам договір для вивчення його змісту. Раніше ми договори підписували не читаючи, бо довіряли орендарю. А цього разу ми хотіли, аби в договорі був врахований індекс інфляції, грошова оцінка землі на сьогоднішній день і відсоток розрахунку за оренду земельних ділянок. Так як від цих факторів залежить розмір орендної плати. Самі розумієте, життя стало тяжчим, зросли ціни на газ і світло. Натомість, Катерина Стрельник запропонувала одразу підписувати нові договори. А термін дії попередніх угод закінчується у 2016-17 роках. Ми зрозуміли, що наші побажання не беруться до уваги і відмовилися підписувати договори. Хоча деякі жителі Степового зробили це не читаючи. Після цього тим, хто не підписав, фермер не доплатив індекс інфляції. А всі інші орендарі, які працюють на території Червоноквітівської сільради, заплатили своїм пайовикам за 2015 рік.
Для того, щоб перевірити достовірність наведеної інформації, редакція зв’язалася із червоноквітівським сільським головою Людмилою Рибалко. Людмила Степанівна підтвердила, що конфліктна ситуація таки існує. І запропонувала виїхати у Степове, щоб зустрітися з пайовиками та фермером. На її думку, конфлікт можна буде залагодити шляхом досягнення компромісу між сторонами. Для того, щоб зустріч була максимально результативною і не переросла в банальну сварку без аргументів, вирішили запросити на неї ще й Артема Письмака, фахового юриста, на той момент ще працівника райдержадміністрації.
І ось 2 червня їдемо у Степове. Запізнюємось. На мобільний Людмили Рибалко телефонують і повідомляють, що розмова селян із Даценком та Стрельник розпочалася. Із того, що вдається почути, стає зрозуміло, що діалог ведеться на підвищених тонах. Простіше кажучи, кричать.
Під’їжджаємо. Побачивши представника преси, Стрельник та Даценко йдуть до джипа, на якому приїхали. Вони явно не у захваті від можливості потрапити в об’єкти фотокамери. Та швидко опановують емоції, повертаються і розмова продовжується. Конструктивною її назвати важко. Сільський голова вмовляє сторони знайти компромісне рішення. Фермер говорить, що втратив 1500 гривень на виготовлення документів на землю кожному пайовикові. Пайовики вимагають, аби їм заплатили ще 1380 гривень, вважаючи це доплатою за інфляцію. Артем Письмак пояснює нюанси законодавства. Зокрема, говорить і про те, що договори перед підписанням потрібно обов’язково читати. Водночас Артем зазначає, що якщо додаткова плата за пай не внесена в договір, то ніякий суд не стягне її з орендаря. У процесі кілька разів Віктор Даценко збирається покинути місце розмови. Катерина Стрельник прохає «не вмішувати її» в цю історію. Разом обидві сторони кажуть, що не можна згадувати про ті гроші, які фермери платять пайовикам у якості премій чи бонусів при перезаключенні договорів. Мовляв, із тих коштів не сплачують податок. Сільський голова пояснює, що оті 1380 гривень, які просять у орендаря селяни в якості доплати, фактично не є узаконеною платою. Більшість місцевих сільгоспвиробників, зважаючи на суттєве подорожчання, добровільно доплатили ці кошти пайовикам.
Одним словом, інформації дуже багато, а подана вона дуже хаотично. Урешті-решт фермер таки їде, на прощання сказавши, майже, як Вакарчук: усе буде добре. Пайовики не надто вірять в «крилату фразу» лідера «Океану Ельзи», повторену Віктором Даценком.
Повертаючись із Степового, уже в більш спокійній обстановці міркуємо, як можна допомогти людям. Приходимо до спільного висновку. По-перше, усі оті бонуси, доплати та інші виплати при перезаключенні договору потрібно легалізувати. Заплатити один раз на десять чи сім років податок із суми в 500 чи 1000 гривень не є страшним тягарем для будь-якого фермера. По-друге, боротися за свої права, зокрема, і за більш вигідні умови договорів оренди, власники паїв можуть лише самостійно створивши об’єднання на зразок профспілок. Уявіть ситуацію. Один пайовик вимагає при заключенні нового договору суттєвого підвищення плати. Фермер його сміливо «посилає». Адже із одним паєм нового орендаря знайти не так просто. А якщо покращення умов одночасно вимагають 50 чи 100 власників паїв? Це ж цілий колгосп із кількома сотнями гектарів землі! Отут вже виникають умови для серйозного торгу. Крім того, подібне об’єднання власників паїв може, «скинувшись» один раз у рік по 50 гривень, наймати в разі необхідності юриста, який буде захищати їх інтереси. Оце було б найкращим захистом інтересів пайовиків. Можна, звичайно, за звичкою звертатися до сільських голів, у райдержадміністрацію чи районну раду, у газету чи поліцію. Та користі від цього у подібних до наведеної ситуаціях не буде.
Але створювати об’єднання, нехай і неформальні, доведеться самотужки. Поради юриста при потребі ми надрукуємо. А все інше — власними ручками, ніжками, головою.
