Одним із низки заходів, присвячених 150-річчю від дня народження класика світової літератури Антона Павловича Чехова став літературно-музичний вечір «Художник життя», який днями відбувся у Полтавській центральній міській бібліотеці. Ця зустріч шанувальників таланту видатного прозаїка й драматурга, організована спільно із співробітниками Полтавського літературно-меморіального музею ім. В. Г. Короленка, Полтавського літературного музею ім. І.П. Котляревського та Полтавським міським клубом «Книголюби» була особливою тим, що в ній узяв участь полтавець Євген Бондаренко — чоловік, який особисто знав сестру письменника, Марію Павлівну Чехову.
— Іще йшла Велика Вітчизняна війна, а Крим уже звільнили — у травні 1944 року, — почав розповідь Євген Бондаренко. — У Сімферополі колишній безпритульний майор Веркеєв організував двохрічне залізничне училище, в яке зібрав хлопчаків-підлітків: сиріт, напівсиріт і синів військових частин і кораблів. Мені пощастило — після закінчення училища за направленням я потрапив працювати на свою батьківщину, в місто Феодосію, в паровозне депо «Айвазовське». Влітку 1949 року мені запропонували «горящу» путівку в санаторій у Ялту. Я відмовлявся, оскільки жив у Феодосії, де також море, але врешті-решт мене умовили. В Ялті я знайшов музей Антона Павловича Чехова. З 1922 року його директором була сестра і друг письменника Марія Павлівна Чехова. Тоді, в 1949 році, їй було 86 років...
Марія Павлівна подарувала Євгену книгу свого брата з дарчим підписом. Ця книжка стала першою в особистій бібліотеці Бондаренка. «Люди купували машини, а ми купували книги», — згадує він.
Дочка його закінчила Харківський інститут культури — можливо, такий вибір професії вона зробила й тому, що в домі глибоко шанували літературу, і дуже високо ставили, зокрема, чеховський талант. Можливо, роль зіграла саме та книжечка, яку читала-перечитувала в дитинстві?
Марія Чехова, залишившись в окупованій німцями Ялті, щоб зберегти експонати, не дати розграбувати музей, проявила велику мужність. Їй багато допомагала й підтримувала подруга Олена Янова. Окупанти не зачепили чеховського будинку.
— А от у наш час, 1994 року, чеховський будинок-музей нагло пограбували, — журиться Євген Бондаренко, — були украдені безцінні реліквії, серед яких — сімейна ікона Чехова. Міністерство культури Криму обіцяло музею міліцейську охорону і ще дещо, але музей гине!
Розповів пан Євген, що після відвідин Ялти відомий англійський актор Майкл Пеннінгтон в одній із впливових лондонських газет опублікував статтю про те, в якому занехаяному стані перебуває сьогодні чеховський будинок.
— Публікація викликала у Великобританії широкий суспільний резонанс. Там була створена «Благодійна Ялтинська Чеховська компанія», яка розпочала збір коштів для реставрації Будинку Чехова. Невже нам треба ходити по світу з простягнутою рукою? Не соромно? — запитує Євген Бондаренко.
А має бути соромно. Антон Чехов для нас не просто видатний класик світової літератури, хоча й це значить дуже багато — він має українські корені, адже його бабуся по батьковій лінії була українкою. І народився Антон Павлович у Таганрозі — місті, яке до 1925 року входило до складу Української РСР, зокрема теперішньої Донецької області. На тій території й сьогодні проживає дуже багато українців.
Здивував учасників заходу і член бібліотечної ради центральної міської бібліотеки, член клубу «Книголюби» Вадим Скарга. Він приніс і показав книгу творів Антона Чехова видання 1903 року (ще за життя письменника). Видавець — «Макс», книзі 107 років. Пожовклий від часу том зберігається в особистій бібліотеці Вадима Андрійовича.
