Чи багато потрібно, щоб зробити дитину щасливою? Зовсім ні. Тепло, спокій, любов, впевненість у завтрашнім дні, увага, повага.
Тобто, ті речі, які при бажанні батьків можна надати в будь-яких обставинах. Чи всі діти мають дитинство? На жаль, ні! У силу різних життєвих обставин діти втрачають сімейне оточення і надалі про них турбується держава. Діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, які знаходяться в державних закладах, мають достатнє матеріальне забезпечення. Це і тепле ліжко, і смачу їжу, і іграшки, і відпочивають вони щоліта в дитячих таборах. Але вони не мають того, що можуть взяти із собою у доросле життя, — це досвід сім’ї. Немає мами, немає тата, людей, які для кожного з нас є провідниками в самостійне життя.
Сім’я — це маленька планета у великому світі. Тому держава веде політику розвитку сімейних форм виховання дітей-сирті і дітей, позбавлених батьківського піклування. На сьогодні є такі сімейні форми виховання: усиновлення, опіка/піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу. Прийомна сім’я (ПС) — сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, котрі беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти в прийомній сім’ї та дитячому будинку сімейного типу перебувають до досягнення 18‑річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років.
Для отримання додаткової інформації щодо можливості створити ПС та ДБСТ необхідно звернутись в районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який знаходиться за адресою: м. Кобеляки, вул. Касьяна, 26 (районний центр культури і дозвілля, І поверх) або за телефоном 3–38–16.
