26‑го червня у актовому залі новосанжарської бібліотеки провели вечір пам’яті історика, вчителя і патріота — Галини Бунецької.
У актовому залі бібліотеки недільного дня збираються зо три десятки людей. Тут друзі Галини Бунецької, її рідні та знайомі, але найбільше — її учнів. За свою багаторічну роботу вчителем у Новосанжарському НВК вона навчила історії сотні учнів. Деяких із них вона настільки запалила любов’ю до цього предмету, що вони, наслідуючи свого вчителя, також стали істориками. Не всі вони змогли прийти чи приїхати на цей вечір пам’яті, проте ті, хто таки зміг, запевняли — у їх житті такий вчитель, як Галина Бунецька, відіграв надзвичайно важливу роль.
— У житті кожної із нас була лише одна школа: я все життя працюю у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ — авт..), Галинка все життя — у Новосанжарському НВК, — згадує, ледь стримуючи сльози, рідна сестра — Наталія Бунецька.
Вони надзвичайно подібні і зовні, і манерою говорити. Тому слухачам на якусь мить здається, що це сама Галина Василівна розповідає про своїх учнів, згадує книги улюблених мислителів і філософів, ділиться спогадами про вчительську роботу.
Вона надзвичайно любила своє вчителювання. І не менше любила дітей. Напевно, саме тому роками фактично не мала відпусток. Адже пропрацювавши дев’ять місяців у школі, вона на усе літо йшла вожатою у піонерський табір.
— Я пригадую, як умовив її хоча б сезон попрацювати у нашій «Зміні», — розповідає колишній директор табору Дмитро Павлик. — А вийшло — цілих дев’ять років. І Галина Василівна потім часто нагадувала: «Ви ж прохали тільки на сезон!» Проте однак погоджувалася, приходило літо і ми знову працювали разом.
І у школі, і у піонерському таборі Галина Бунецька вміла заволодіти увагою дітей. На її уроках чи позашкільних заняттях вони ніколи не нудьгували. Навпаки, зацікавлювалися історією всерйоз і надовго. А свого вчителя вдячно згадували і після закінчення школи.
Не дивно, що під час вечору пам’яті найбільше серед виступаючих було її учнів. Віталій Тесля, Валерій Бурик, Віталій Токовий, Георгій Сьомін, Ірина Дрига — кожен із них згадував ті шкільні та життєві уроки, які давала їм Галина Бунецька.
— Вона не лише вчила нас історії, але і навчала правильно мислити! І якщо я зумів чогось досягти у житті, то великою мірою — завдяки її порадам, — зізнається Валерій Бурик.
Була Галина Бунецька не лише істориком і талановитим педагогом, але й великим патріотом України. Вона була активним учасником новосанжарського Майдану. І з властивою їй емоційністю переживала усі події, які відбувалися у Києві під час Революції Гідності.
— Вона могла зателефонувати о третій годині ночі і сказати: «Люда, вставай, вмикай телевізор, там у Києві б’ють дітей!», — говорить подруга Галини Бунецької — Людмила Олєйнікова. — Вона не могла спокійно дивитися, як майбутнє України намагаються розігнати кийками.
Звучить у залі і голос самої Галини Бунецької. Це організатори заходу вмикають уривок із виступу вчителя під час віче у Нових Санжарах. Галина Бунецька на відео така, якою її звикли бачити друзі та учні — впевнена, енергійна та оптимістична.
— Правий був Тичина, який сказав: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!». Я відчуваю, що я частиночка саме такого народу, що я частиночка європейського народу. Що для мене є цінністю людський вибір, людська свобода, людська гідність. Я думаю, що коли ми сьогодні зрозуміємо — де наше місце, що ми маємо робити, у нас все вийде. Бережіть свою гідність, бережіть свою свободу, бережіть дітей. З нами Бог — ми переможемо!
Картинка відео зупиняється. На ній — холодний день важкої зими 2014‑го року. І з цього стоп-кадру із незмінною посмішкою на обличчі та непохитним оптимізмом у очах дивиться у майбутнє Галина Бунецька — вчитель, історик, патріот і надзвичайно світла людина. Настільки світла, що промені її душі продовжують зігрівати інших.
