Якщо хтось ще пам’ятає, то автор кілька місяців тому у одній із редакційних зізнався, що не дивиться телевізор. Цього предмету в нашій квартирі взагалі немає. Продали за відсутності необхідності в ньому.
Та з людьми, які телевізор дивляться, спілкуватись доводиться. І вони розповідають, що відбувається в тому, потойбічному, телевізійному світі. Там зараз говорять, що Україна вступить до Євросоюзу, не дивлячись на Брексіт, загальну кризу в Європі та іншу трясцю.
Скажу чесно, ніколи не розумів і не підтримував отой Євромайдан, мітинги з вимогою підписати документи про майбутню асоціацію із ЄС і все, що з цим пов’язано. Просто не розумів і не розумію й до цього часу, як якийсь папірець, якась угода може змінити на краще моє та моїх близьких життя. А буваючи ледве не щороку у країнах Євросоюзу, на власні очі бачив, якою величезною є прірва між цивілізованою Європою та сучасною Україною. Одночасно, розмовляючи із земляками, реальними українцями, на власні вуха чув, що насправді у ту Європу ніхто не хоче. Колись один знайомий, досить розумний чоловік із освітою, чітко сказав:
— Яка Європа? Я звик жити в корумпованій країні. Я знаю схеми. І всі знають, і всі звикли за цими правилами жити. Заведи тут європейські порядки, то через місяць більшість населення завиє. У тому числі й ті, хто галасував за Євромайдан.
Та мова не лише про це. Серед іншої частини земляків, які чомусь самі себе вважають дуже просунутими, є вельми популярними балачки про геополітику або про теорію змови. Згідно з твердженням одного із творців геополітичної науки, ми з вами, тобто, українці, живемо в Хартленді. Земля серця або серцевинна земля у вільному перекладі. І повністю панувати у світі зможе тільки той, хто підкорить Хартленд. От і борються за Україну держави Атлантичного блоку, тобто, усякі там Америки із Великобританіями та Росія, яка сама є частиною отієї серцевинної землі.
Прихильники теорії змови говорять, що за вплив над світом борються всякі там масонські організації, послідовники єгипетських жерців, москалі та інша світова нечисть. І всім їм теж дуже потрібна Україна. І вони всіляко заважають нам жити добре.
І нібито й та, й інша теорії все добре пояснюють, усе розкладають по поличках. От тільки незрозуміло, до кого належать люди, які навіть у цій нещасній і всіма пограбованій країні примудряються жити добре. От приміром, успішні підприємці чи фермери, вони хто, жиди чи масони? А ті, хто неуспішний, хто збанкрутів, це — справжні патріоти, які не підкорились світовому закуліссю чи москалям? І якщо геополітика та світова змова так впливають на Україну, то, виходить, простому люду взагалі нічого не світить. Потрібно скласти руки та опускатись на дно. Адже до сильних світу того, які зачаїлися у брюселях, москвах та вашингтонах, усе одно не дістанеш.
По-моєму отакі трактування історії і місця людини в ній є надто примітивними. Надто — в інтерпретації доморощених кухонних мудреців. Ось як, приміром, можна пояснити з точки зору геополітики чи теорії змови феномен українських засраних туалетів?
Є в центрі Кобеляк, майже у центрі Європи та центрі Хартленду, туалет. Розташований він за магазином, де продають книги. Отака вам символіка. Поряд — купа інших досить європейського вигляду, якщо дивитись із фасаду, магазинів. Сам же туалет є українською класикою жанру, який чітко засвідчує, що з такою засраною «жо..ю» ні в яку Європу нас ніколи не приймуть. Адже не можуть бути цивілізованими люди, які так себе не поважають. І в третьому тисячолітті від Різдва Христового ще не навчилися попадати в отвір у туалеті.
Щоправда, у тому ж туалеті є одна деталь, що вселяє обережний оптимізм. І надію на те, що люди таки потроху змінюються на краще. Хтось узяв та й поклав для інших користувачів два рулони туалетного паперу. Аби хоча б газети чи пальці не використовували.
От і виникає запитання, так це масони, жиди чи москалі винні, що жителі Хартленду не навчились в туалет ходити? Чи, можливо, це вони, кляті змовники, ото й гадять мимо «очка»? Чи оцей народ уже «дозрів» до Євро чи якогось іншого союзу? А ні, це як ми вступимо кудись, одразу й туалети почистішають. А може навпаки, як у туалетах настане порядок, тоді й українців кудись прийматимуть?
Ну, а якщо спуститись на грішну землю, то хотілось би звернути увагу міської влади на стан туалетів у райцентрі. Потрібно віддати належне Олександру Копельцю, йому вдалося зробити Кобеляки помітно чистішими. Та ще не скрізь. І зрозуміло, що міський очільник — не чаклун, тому й не зможе ліквідувати розвалля у головах багатьох земляків і, як наслідок, гнидники в туалетах. Та починати, певно, уже потрібно. Можливо, хоча б провести інвентаризацію і перевірити стан усіх громадських туалетів на території Кобеляк. І або знести із лиця землі оті гнидники, або примусити підприємців навести порядок у своїх дворах.
А що, чим не «фішка»? Девіз чи лозунг «Кобеляки — це Україна», відверто кажучи, не вражає. По туалетах бачимо, що не Європа. А ось «Кобеляки як місто зразкових туалетів»… Такого ще ніде немає. І це зовсім не смішно. Бо в Євросоюз із таким «добром» точно не приймуть.
