На громадських слуханнях у Зачепилівці 5‑го липня місцеві жителі висловились проти закриття пологового будинку. А також в рамках іншого слухання обговорили можливість зведення у селі церкви.
«Тут воно — своє! А у Полтаві — конвеєр!»
У приміщенні сільської ради на громадське обговорення збираються кілька десятків чоловік. Головою зборів обирають директора місцевої школи і депутата районної ради Марію Краснюк. А вже вона передає слово сільському голові Михайлові Заріцькому. Керівник громади у своїх висловах категоричний. Говорить, що закриття пологового — це продовження знищення медичної галузі в Україні. Як приклад наводить централізацію фінансування ФАПів.
— Наш ФАП до переведення на фінансування з районного бюджету мав кошти і на медпрепарати, і на ремонти. Тепер вони старці! Виходить, чим більше реформ, тим гірший результат.
Михайло Заріцький переконує громаду: не можна ставити породіль перед безальтернативним вибором — їхати народжувати лише до перинатального центру у Полтаві. Адже там за пологи доведеться платити 5500 гривень, а в разі ускладнень — ще не менше 15‑ти тисяч за лікування.
— Не менше 16‑ти! — підводиться в залі місцевий житель Іван Іванцов. — Це вже перевірено на власному досвіді.
Чоловік виходить наперед і розповідає сумну історію про те, як вони разом із дружиною втратили дитину після пологів у перинатальному. Причиною цього називає халатність та непрофесійність полтавських лікарів. Михайло Заріцький також переконаний, що велика кількість пологів, яку приймають щодня у Полтаві, це не плюс (так стверджує головний лікар ЦРЛ Ольга Гиря. — Авт.), а скоріше мінус. Адже процес народження дітей таким чином перетворюється на конвеєр. Звідси — байдуже ставлення і до породіль, і до новонароджених.
— Права і свободи громадянина, прописані у Конституції, не можуть бути скорочені! Моя позиція чітка: закриття пологового відділення у ЦРЛ — геноцид молоді, дітей, тобто — громадян Новосанжарщини!
Марія Краснюк, яка взяла слово наступною, розповіла землякам про обговорення питання закриття пологового на комісіях районної ради. І зауважила, що жоден депутат не підтримував пропозицію закриття. Сказала також, що як голова профільної комісії ради неодноразово бувала у відділенні, знає, що там є певні проблеми у колективі, проте переконана: пологове у Нових Санжарах має залишитися. І прохає висловитися із цього приводу місцевих жителів.
— Я народжувала у Санжарах, мої сестри — у Полтаві! То вони були не раді, хотіли тікати додому. Там за все — таку суму плати, ще отаку суму. Потім казали: «Краще б ми тут народжували!», — говорить жінка, яка сидить у першому ряду.
— Я двох своїх тут народила — ніяких проблем не було! — приєднується інша мешканка Зачепилівки, яка стоїть ближче до виходу.
— Тут воно — своє. Тут ставлення інше! — приєднується Іван Іванцов.
Послухавши думки представників громади, Михайло Заріцький пропонує прийняти рішення: заборонити райдержадміністрації та адміністрації ЦРЛ закривати пологове відділення. Усі присутні в залі голосують «за». Ці результати громадського обговорення депутати місцевої ради підтримують аналогічним голосуванням на черговій сесії.
Церква потрібна. Лишається визначитися — яка
Друге питання, яке цього дня виносять на обговорення громади, — побудова у Зачепилівці храму Української автокефальної православної церкви. До земляків звертається 16‑річний семінарист Дмитро, про якого тижневик «ЕХО» писав у серпні 2015‑го року. Тоді хлопець розповідав у інтерв’ю журналісту, що мріє стати священиком, а родина Іванцових, з якої він походить, планує звести храм у селі Зачепилівка. Тепер юнак вирішив зробити до цього перші кроки. Привіз благословення на будівництво храму від предстоятеля Полтавської єпархії Української автокефальної православної церкви Афанасія. Семінарист звертається до зачепилян і говорить, що готовий після закінчення навчання стати священиком у місцевій церкві, а також обіцяє створити при храмі недільну школу і центр допомоги АТО.
Утім, пропозиція щодо побудови храму зустрічає неоднозначну реакцію в залі. Більшість присутніх уявлення не мають, що таке автокефальна церква. Хтось навіть звинувачує її у співпраці з Москвою. Один із громадських активістів запевняє, що вона пов’язана із народним депутатом Вадимом Новінським. Юний семінарист пояснює, що автокефальна церква не має відношення до Москви, це українська церква і незабаром вона має об’єднатися із Українською православною церквою Київського патріархату. Однак, це не надто переконує присутніх у залі. Хвилин десять тривають суперечки, у яких учасники обговорення намагаються з’ясувати різницю між різними конфесіями. Зупиняє балаган Михайло Заріцький. Він пропонує проголосувати, чи потрібна у Зачепилівці церква взагалі. А вже потім, на наступних слуханнях, після роз’яснень та консультацій, визначитися, чи це буде Українська автокефальна церква чи якась інша. За побудову церкви висловлюються всі. А от із патріархатами та автокефаліями вирішують розібратися пізніше.
Громадські слухання закінчуються. У залі відкривають засідання сесії Зачепилівської ради. А надворі у цей час починається благодійний концерт родини Іванцових. На нього, до речі, приходить значно більше людей, ніж на громадські слухання.
