«Ні мудрому, ні меткому,
Ні за пташку прудкішому
Суда Божого не минути.»
(«Слово о полку Ігоревім»)
Перед останніми виборами нові партії з’являлися, як гриби після дощу. Як ось, наприклад, «Партія простих людей» Сергія Капліна. І назва красива, і програма гарна, і обіцянки щирі, і надії в людей були… І депутати, наче, розумні й освічені пішли: головний лікар району, директор школи, лікар-хірург, медсестри, учитель, інженер. Та «прості депутати» виявились непростими.
І знову Білики гудять, як розбуджений вулик. Ще не вляглися пристрасті від останньої сесії селищної ради, де вирішувалося питання про діяльність свинокомплексу «Сільські традиції», уже «народили» нову заяву. Що ж цього разу? Заява про об’єднання громад. Почувши цю звістку, небайдужі біличани почали збиратися біля селищної ради. І в результаті сесійна зала не змогла помістити ні всіх бажаючих, ні тих пристрастей, які в ній розгорілися. Громада вже була «наелектризована» колишньою сесією, де ці самі депутати (Ваcиленко В. М., Савченко В. Г., Сербіна Л. М., Казирод В. О., Логвин М. А., Лівіцький М. Я., Кибко Ю. В., Проскурня А. К.) активно, а деякі агресивно відстоювали інтереси свинокомплексу. Люди вимагали пояснень: чому депутати не висловлюють інтереси своїх виборців, а відстоюють особисті?
Селищний голова Юрій Латиш запропонував провести сесію на подвір’ї. Та це не входило в плани «великомудрих» депутатів. Вони залишилися в залі і намагалися нашвидкоруч протиснути голосування, необговорені громадськістю рішення про об’єднання двох громад населених пунктів Білики та Жуки з центром у Біликах. Та не так сталося, як гадалося. І народні обранці під вигуки «Ганьба!» пострибали в машини, забувши про свої права і обов’язки. Мабуть, це нова сучасна тенденція: не до виборців, а від виборців.
Юда продав Ісуса за тридцять серебряників. Цікаво, за скільки продали нас? Але чи всі пам’ятають як закінчив Юда? Можливо, варто задуматись.
