Зустрічаю біля новосанжарського «Маркетопту» старого знайомого. Чоловік сідає на лавку і голосно обурюється нинішньою владою. Після доволі довгої тиради запитує, скоріше риторично, звичайно, коли вже буде похід на Київ. Мовляв, пора вже проганяти Порошенка. І дуже дивується, коли автор його у цьому прагненні не підтримує. Пояснюю: щоб не проганяти Порошенка, його просто не потрібно було обирати.
— За нього цілих 54 відсотки українців проголосували. Це близько 9 мільйонів виборців. От якщо вони розчарувалися у своєму виборі — тоді так, хай ідуть і виганяють. Тільки всі разом.
Далі дискусія йде за традиційним сценарієм. Чоловік запевняє, що насправді ніхто за Порошенка не голосував. І перемогу йому «намалювали» ЦВК та Охендовський. І знову дуже дивується, коли не погоджуюся з ним. Просто тому, що вже чув, що у 2010‑му ніхто не голосував за Януковича, а у 2012‑му — за Партію регіонів. Звичайно, українська ЦВК — це ще та контора і підмалювати їй — як раз плюнути. Але загалом вибори в Україні проходять демократично. Інакше на який біс усі оті провладні партії викидали б мільйони (чи мільярди?) на виборчі кампанії? Малювали б собі результат разом із ЦВК і у вус би не дули. Але ні — Порошенко став президентом, бо за нього проголосувала абсолютна більшість. Ось і все.
Утім, мій співрозмовник на цьому не зупиняється. Слідом за президентом іде що?
Правильно, Верховна Рада. Тепер чоловік запевняє, що не знає, хто у Нових Санжарах голосував за Андрія Реку на виборах до парламенту. А автор пригадує, як на найбільших дільницях Нових Санжар за колишнього мера віддавали сотні голосів — це було видно під час підрахунку бюлетенів.
І коронна тема для Нових Санжар: останні вибори селищного голови.
— Ніхто за неї не голосував. А ще до виборів було сказано, що вона стане головою. І більш ніхто.
Це про селищного голову Інну Кобу. Щоб переконати автора, чоловік таємниче розповідає, що після підрахунку цифри голосування підправили — у потрібну сторону. Утім — не переконує. Тому що автор був на підрахунку голосів на одній із дільниць, а з решти мав свідчення спостерігачів, які ніяких підтасовок під час підрахунку не помітили.
Із старим знайомим ми так і не порозумілися. Він залишився при своїй думці: усе куплено і продано. А я — при своїй. Похід на Київ — це, звичайно, звучить заманливо. Було б непогано піти і повиганяти зі столиці усіх покидьків та негідників. Але знаєте, наш відповідальний народ їм на зміну наступного ж дня обере таких самих. А потім переконано скаже: «Та ви що! За них же ніхто не голосував!»
