По провулку Тракторному у Нових Санжарах селищний комунгосп замінює труби старого водогону на нові. Роботи тривають уже кілька тижнів. На цей час жителі виявилися просто відрізаними від цивілізації. У селищній раді запевняють, що до кінця тижня роботи у провулку завершать, а проїзд ним відновлять.
Машини ставлять у родичів. Додому не проїдеш
— Я оце тиждень навіть на базар не вибиралася — ніяк вийти! — говорить мешканка провулку Тракторного у Нових Санжарах. — Щоб вийти з двору, я сходинки у землі видовбую, бо пройти ніяк — усе перекопано! Це нам так водогін міняють, а коли закінчать — хто його знає!
Їдемо до провулку Тракторному та вулиці 8 Березня, яка із ним сусідить. На повороті з вулиці Незалежності стоїть дорожній знак «Проїзд заборонено», у народі просто: «кирпич». Але і без нього зрозуміло, що машиною сюди їхати немає сенсу: вулиця розрита, посередині прокопана трактором траншея, по боках — високі земляні відвали. Щоб пройти провулком, потрібно стрибати з купи на купу, пробиратися стежкою попід парканом.
— Подобається вам там стрибати? А ми так — кожного дня! — із двору будинку під номером 7 виходить жінка. У руках тримає миску з квасолею. — Нам воду вже тиждень як підключили, але чомусь траншею не заривають. Ми прохали, щоб нам хоч маленький прохід залишили, так тракторист засипав землею під самий паркан. Ну ви самі бачите.
Жінка розповідає, що жителі провулка ще два тижні тому відігнали машини та поставили їх десь у знайомих чи родичів, бо у вуличку заїхати, звичайно, неможливо.
— Які там машини! — махає рукою жінка. — Тут заболіти страшно — скора не доїде!
Жителів — попереджували, роботи — завершують
У селищній раді розуміють, що перекопана вулиця спричиняє незручності жителям. Проте пояснюють: причина затримки — у самих мешканцях. Оскільки двоє жительок Тракторного до останнього не згоджувалися замінювати старі металеві врізки на нові, пластикові.
— А ви подивіться на якість цього металу? Як до цього підключати! — селищний голова Інна Коба десь із кутка робочого кабінету дістає наскрізь проіржавілий шматок труби із краном. — Доки переконали, втратили якийсь час. Але зараз роботи вже відновили. Сьогодні-завтра вже будуть заривати траншею. (Розмова відбувається зранку 22‑го серпня. — Авт.)
Також селищний голова запевняє, що про планову заміну водогону (вона прописана у перспективному плані розвитку селища) знали всі мешканці Тракторного і 8 Березня.
— Там раніше на рік було по десять поривів! Водогін треба було міняти край і ми виділили кошти із селищного бюджету, щоб замінити центральну лінію. Труби на врізки вже купували люди за свої. Сказати, що надто затягли виконання робіт, не можна. Бригада працює щодня до восьмої вечора! — запевняє Інна Коба.
Коли ми завершуємо розмову із головою селища, до її кабінету заходить відвідувачка, також мешканка Тракторного провулку. Говорить, що вдячна селищній раді за те, що замінили водогін. І скаржиться голові на дітей із дитячих таборів, які смітять у селищі та зривають висаджені на клумбах троянди. Інна Коба обіцяє розібратися.
Що ж до дороги по вулиці 8 Березня та провулку Тракторний, то ми з’їздимо туди через тиждень, аби пересвідчитись, що роботи вже завершені, як власне і пообіцяла керівник селища.
