Щоправда, для того, аби доставити чоловіка з Кобеляк у медичний заклад, знадобився певний час.
Напевно, у людей, котрі прочитають заголовок, одразу виникне логічне запитання: як чоловік із обмеженими фізичними можливостями міг завдавати клопоту містянам? Навпаки, оточуючі мають таким людям допомагати і всіляко підтримувати їх. Недарма ж у державі функціонують різні соціальні служби, щоб інваліди відчували постійну підтримку.
Чоловік, про якого піде далі розповідь, усіляко відмовлявся від будь-якої допомоги. Хоча, вона йому була потрібна, але не більше, ніж для придбання цигарок та алкогольних напоїв. Про Андрія (ім’я чоловіка змінено з етичних міркувань. — Авт.) тижневику повідомили власники магазинів, які працюють на розі вулиць Шевченка і Олеся Гончара (Щорса). Чоловік тривалий час мешкав у Кобеляках. Тут живе його мати. Він також зареєстрований у тій квартирі. Через нещасний випадок Андрій утратив обидві ноги до колін і тепер змушений пересуватись на протезах. Зі слів самого чоловіка, за останні роки він устиг змінити три будинки-інтернати. Тепер повернувся до матері, але вона не впускає його жити до себе.
Підприємці розповіли, що Андрій «поселився» на східцях одного з магазинів, який знаходиться в будівлі багатоквартирного будинку. Він розпиває там спиртні напої і жебракує. Щоб перехожі охочіше давали йому гроші, чоловік знімає свої протези і ставить їх поруч. У стані сильного алкогольного сп’яніння починає розкидати їх і вживає нецензурну лексику. Уночі він стукає у вікна до мешканців будинку. Швидка допомога кілька разів забирала чоловіка, але він аморально поводить себе у лікарні і тому його туди більше не приймають.
Після дзвінка відправляємось до вказаного місця. На східцях сидить Андрій. Поряд із ним розкидані недопалки й пусті пляшки із-під алкоголю. Чоловік заявляє, що нікуди звідси не піде, так як йому немає куди:
— Мати мене не пускає в квартиру. Я буду тут сидіти. Я шо, мішаю вам?
Паралельно він просить у перехожих грошей. Викликаємо наряд поліції. Правоохоронці, які прибувають за викликом, проводять із чоловіком роз’яснювальну роботу. Андрій заявляє, що добре знає свої права і тому не покине це місце. Поліцейські пояснюють, що, відповідно до Закону про Національну поліцію, до нього, як до особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися, буде застосоване поліцейське піклування. Вони допомагають йому сісти в автомобіль. Потім відвозять до матері. Невдовзі він знову починає блукати містом.
Працівники територіального центру соціального обслуговування розповіли, що до них також звертались жителі міста з приводу Андрія.
— У терцентрі можна скористатись послугами перукаря, швачки, відремонтувати взуття, відвідати фізкабінет, — говорить заступник директора Ніла Сулима. — На рівні установи немає ні стаціонарного відділення, ні соціального готелю, куди ми могли б поселити людей, які потрапили у складні життєві обставини. Чоловік визнаний дієздатною особою і має постійне місце проживання. Я особисто зверталась до його матері з приводу скарг на Андрія. Вона говорить, що не може з ним справитись. Крім того, згідно Постанови 1417, надання соціальних послуг громадянам припиняється у разі їх систематичного перебування в стані алкогольного сп’яніння. Нашим працівникам уже доводилось забирати Андрія з Полтави, коли він вів себе там подібним чином. Єдиний вихід — отримати від нього погодження на лікування, так як він визнаний дієздатною людиною.
Кілька днів потому Андрія таки вдалося вмовити пройти лікування. Головний лікар Кобеляцької ЦРЛ Володимир Казирод надав транспорт і персонал, щоб його відвезли до Полтавського обласного наркологічного диспансеру. Також їх супроводжував працівник відділу поліції.
Сподіваємось, що після лікування Андрій зможе соціально адаптуватись і повернутись до матері.
