У малесенькому селі Лісне, що на території Сухинівської сільської ради, батьки місцевих дітей самотужки будують для своїх малюків майданчик для ігор. Місцева влада їм не допомагає.
Кілька тижнів тому до редакції надійшло цікаве оголошення. Його подала мешканка села Лісне Яна Мороз. Про Яну ми свого часу писали. Жінка ділилася власним рецептом схуднення і підтримки доброї фізичної форми. У оголошенні Яна прохала у всіх небайдужих людей допомогти у будівництві дитячого майданчика для дошкільнят. Ішлося про дошки, фарбу, цвяхи, будь-які фігурки із дерева чи інших матеріалів, які могли б прикрасити місце для розваг.
Минув деякий проміжок часу і ми вирішили навідатися у Лісне, щоб дізнатись про те, як відбувається процес будівництва майданчика. Для цього поїхали в село.
Майданчик уже фактично існує. Його створили на декількох квадратних метрах землі, що між місцевим магазином та будівлею колишнього клубу, яка стоїть пусткою. Для зустрічі з кореспондентом «ЕХО» зібралися з десяток місцевих жителів. Поряд із ними гралися діти. Як розповіли люди, це місце є єдиним об’єктом, де можуть зібратися як вони, так і їх діти.
Усе, що зараз є на майданчику, збудоване власними силами. Хтось приніс дошки, хтось провів зварювальні роботи, ще хтось накопав у лісі піску. Один із місцевих жителів знайшов вдома фігурку Чебурашки. Її прикріпили на стіні клубу-пустки.
Говорить Яна Мороз:
— На жаль, на моє оголошення ніхто не відгукнувся. Немає виборів, немає й уваги до людей із села. Усе робили і збирали самі батьки. Трішки допомогли місцеві підприємці. Чому ми це робимо? Бо не хочемо, щоб наші малюки росли дикими. Знаєте, коли хтось із батьків привозить дитину з Лісного у Кобеляки, то її важко втримати. Дітки ж нічого не бачили, вони біжать до кожної качельки, до кожної гірки чи фігурки. Їм усе цікаво. Усе хочеться спробувати. А в Лісному, і Сухинівці вони цього не бачать. А потім йдуть у школу і з них сміються, бо не вміють за партами сидіти. А в чому ті діти винні, якщо в нас ні дитсадка, ні майданчика для ігор немає. От ми й надумали самотужки вирішувати проблему. Чи допомагає місцева влада? Ні. Зверталися, кажуть, що земля не стоїть на балансі сільради. Ще сказали, що майданчик потрібно відгородити від проїжджої частини. Ми тут поки що лише старі автомобільні шини вкопали в землю. А потрібен повноцінний паркан. Такою порадою участь сільради у створенні дитячого майданчик і закінчилася. А, ні, ще дерев’яну балку із розібраного будинку привезли.
Яна та її однодумці з Лісного через газету ще раз звертаються до всіх небайдужих людей із проханням про допомогу. Їм потрібні все ті ж дошки, цвяхи, фарба, фігурки казкових героїв.
А що ж влада? У той день додзвонитися до сільського голови Ігоря Рябеки не вдалось. Розмова з посадовцем відбулася вже в середу. Ігор Рябека розповів, що про стихійний майданчик для дітей знає. Навіть допомагав ініціаторам його створення як людина. А щодо своїх дій як посадовця, пояснив:
— Ви ж розумієте, коли будувати майданчик за бюджетні гроші, то виникають зовсім інші вимоги. Є обмеження по відстані від дороги, від лінії електропередач тощо. Зрештою, потрібен проект, експертиза, програма під виділення коштів. Обіцяю, що сьогодні ж переговорю з бухгалтером на цю тему.
Звичайно, вимоги до офіційного дитячого майданчика існують. І їх потрібно суворо дотримуватися. Але навіть у разі, якщо вибрана людьми місцина не підходить для цього, то у Лісному достатньо інших місць. Було б бажання. А гроші у Сухинівській сільраді є. Вона — одна із найбагатших у Кобеляцькому районі. За вісім місяців поточного року до бюджету Сухинівської сільради надійшло 2 мільйони 40 тисяч гривень. Із них одне лише перевиконання становить 1 мільйон 300 тисяч. За ці гроші можна закупити десять дитячих майданчиків.
