Тренер кобеляцьких рукоборців Артем Письмак та призери чемпіонату світу поділились своїми враженнями від участі у змаганнях.
Нагадаємо, що на початку жовтня у Болгарії пройшли світові змагання з армреслінгу (боротьби на руках), де взяли участь юнаки, юніори, дорослі й ветерани. На цей силовий турнір зібралось більше 1200 спортсменів із 50 країн світу. Рукоборці змагались за 130 комплектів нагород.
До складу збірної України потрапили 86 учасників. Найчисленнішими були представники Харківської області, більше 20 спортсменів. Полтавську область представляли 14 рукоборців, вісім із яких є вихованцями кобеляцької школи армспорту, включаючи Письмака.
Про підготовку й деталі поїздки розповів тренер місцевих армреслерів Артем Письмак.
Зі слів Артема, на підготовку до чемпіонату світу колектив витратив майже чотири місяці.
— Тренувались активно і в посиленому режимі, — говорить Письмак. — Літо — це найкращий період для підготовки спортсмена, оскільки його майже нічого не відволікає. Я попередив сімох чоловік, що кожен із них має шанс поїхали в Болгарію на змагання. І кожен із претендентів хотів взяти участь у чемпіонаті, тому й працювали відповідно. Потім вдалось знайти кошти і повезти всіх, кого й планував.
На чемпіонат у Болгарію поїхали Яна Назарько, Ліна Деменко, Леся Варич, Марина Левченко, Руслана Кулик, Люда Деменко та Роман Мантика. Кожен із цих спортсменів перемагав на чемпіонаті України. Більшість також отримували призові нагороди на змаганнях європейського і світового рівнів.
— Я був упевнений у кожному з них, — продовжує тренер. — Зважаючи на те, які зусилля ми витрачаємо для організації поїздки, кожен спортсмен намагається не втратити свою можливість поборотись і здобути перемогу серед найкращих.
«Головне, щоб спортсмени навчились перемагати самого себе»
Артем пояснює, що для перемоги недостатньо лише мати добру фізичну підготовку. Запорука успіху — це моральна впевненість у собі.
— Коли береш участь у змаганнях такого рівня, ти повинен вірити в себе, — каже Письмак. — Для мене головне, щоб спортсмени навчились перемагати самого себе. Тоді вони поборють усіх суперників. Вважаю, що кожен із моїх вихованців зміг цього досягти. Яскравим прикладом є Леся Варич, яка під час чемпіонату здолала українську спортсменку, котрій раніше поступалась. Добре виступила Людмила Деменко, хоча й не завоювала медалей. При цьому вона перемогла спортсменку, яка потім стала призеркою. На жаль, наступні суперниці Люди виявились тактичнішими за неї. Як підсумок, поки що четвертий результат. У Романа Мантики хороші силові показники, але більше треба працювати над технікою.
Усього кобеляцькі спортсмени вибороли п’ять нагород. Золото на ліву руку та срібло на праву здобула Ліна Деменко, яка виступала серед молоді у ваговій категорії до 65 кілограмів. Бронзові медалі серед юніорок у категорії до 65 кілограмів завоювали Яна Назарько на праву руку, а Руслана Кулик — на ліву. Також бронзу на праву руку виборола Марина Левченко, яка змагалась серед дорослих у ваговій категорії до 50 кілограмів.
— Із кожним роком рівень учасників помітно зростає, — наголошує Артем. — Іде відбір спортсменів, які борються виключно на ліву або праву руку. Так, наприклад, було у випадку з Ліною. Їй протистояли по дві російські спортсменки окремо на ліву і праву руку. У нас один спортсмен змагається на обидві руки. Величезної мотивації учасникам додає те, що для багатьох армреслінг вважається професією, за яку вони отримують серйозні гроші. Сьогодні в Грузії високо ціняться рукоборці і їх команда демонструє хороші результати. Хоча буквально кілька років тому вони не вирізнялись особливими успіхами.
Невдоволеним тренер залишився махінаціями, до яких вдалась російська спортсменка у боротьбі проти Марини Левченко. Марина раніше перемагала свою суперницю на обидві руки. Тож опонентка вдалась до обманних дій. І Марині зарахували два фоли.
— Чемпіонат у Болгарії пройшов на високому рівні, — підсумовує Письмак. — У цій країні активно розвивається армреслінг. Тільки болгари називають його «канадська боротьба». Керівник світової федерації армреслінгу Ассен Хаджитодоров також є болгарином. У один із змагальних днів за ходом чемпіонату спостерігав їх міністр спорту. Узагалі, майже все сподобалось.
«Виграла і поїхала додому»
Ліна Деменко:
— Чемпіонат сподобався. Спортсмени на ліву руку були значно слабші, ніж на праву. Мене права, на жаль, підвела. До всього додалась ще й травма. Під час змагань зрозуміла, що треба активніше тренуватись, оскільки тепер я переходжу в дорослий розряд, а там на мене чекає зовсім інший рівень. Виграла, осталась задоволена і поїхала додому. Батьки гордяться, що в їхній сім’ї двоє спортсменок.
Яна Назарько:
— Ці змагання були важкими. Давався взнаки високий рівень суперників. Дуже сильні російські спортсмени. Навчання в юракадемії частково заважає тренуванням, хоча відвідую і спортивний зал університету, і тренера з рукоборства. Планую й далі продовжувати займатись армспортом. Ще багато медалей треба завоювати.
Руслана Кулик:
— Організація чемпіонату мені сподобалась. Для себе винесла головне: треба максимально викладатись на тренуваннях і не давати слабинку. Сподіваюсь, що у мене ще з’явиться шанс поборотись за найвищу нагороду.
Марина Левченко:
— Рівень команд надзвичайно високий. Цього разу вдалось показати себе лише на одну руку. Коли змагалась на праву, то моєю суперницею стала вже знайома росіянка. Тренер не навчив її вигравати у чесному поєдинку, вона перемогла брехнею. Вважаю, що це низький рівень судді. Далі збираюсь на чемпіонат України. У 2013 році я виграла Європу і світ серед юніорів. “Срібло” — це моя перша перемога серед дорослих. Уявіть, якщо словачка, яка стала переможницею у моїй категорії, була на чемпіонаті світу аж 13 разів. Тому вважаю, що все ще попереду.
Поїздка спортсменів на чемпіонат стала можливою завдяки фінансовій допомозі сільськогосподарських виробників Кобеляцького району: фермерських господарств «Вектор», «Ліс», «Кристал», «Віват-2000», «Відродження», «Червоні Квіти», «Громада», «Шанс», «Урожай», «Юлія», підприємств «Колос», «Ольга», «Олена» і агрофірми «Добробут».
