20‑го жовтня письменник і фотограф із Кобеляк Костянтин Бобрищев презентував новосанжарцям книгу своїх фотографій під назвою «Війна і мир».
За десять хвилин до початку презентації в актовому залі музичної школи практично порожньо. Місця глядачів займають усього кільканадцять любителів фотографії. Потім зал заповнюють школярі Новосанжарського НВК, одвічні відвідувачі усіх культурних заходів. І розповідь про свою нову книгу Костянтин Бобрищев розпочинає перед повною аудиторією. Одягнутий він у простий темний светр та сині джинси. Про кожну світлину із своєї нової книги розповідає небагато, але цікаво.
Його книгу «Війна і мир» демонструють одразу у двох проекціях: сам фотограф тримає один примірник у руках, паралельно кадри зі сторінок книги показують глядачам за допомогою проектора. У книзі багато світлин літніх людей. Бобрищев у описі любовно називає їх «дідульками» і «бабульками». Ось бабуся молиться за свого онука, який їде захищати країну до зони АТО. Ось інша бабуся тримає у руках гітару і замислено торкає рукою скроні, згадуючи забуту мелодію. Літній чоловік, який стоїть у коридорі будинку, радий із того, що пережив черговий артобстріл. Інший дідусь, на обличчі якого немає сліз, плаче — самими лише очима.
— Я вперше таке бачив у своєму житті. У нього не текли сльози, але очі були у сльозах! — емоційно розповідає Костянтин Бобрищев.
Він зауважує: у книзі немає світлин військової техніки чи розбитих війною будинків. Головним для нього було показати саме душу людини, її емоції на війні чи у мирному сьогоденні.
У зоні війни Костянтин Бобрищев разом із волонтерами бував понад сорок разів. Зробив тисячі знімків, та лише десятки з них потрапили до книги. Про страх на війні письменник і художник розповідає так:
— Не було страшно. Було дико. Коли ми мали повертатися з передової, нам довелося везти додому 20‑літнього загиблого хлопця з Кременчука. Там, у зоні війни, було нестрашно. А ось їхати одинадцять годин у машині з убитим — це було дуже дико.
У книзі Бобрищева — не лише війна і смуток. Є там і радість, і надія, і світло. Щоправда, усе це — у чорно-білих тонах, у яких витримана вся книга. Знімки, які увійшли до книги, вже встигли облетіти шпальти газет в Україні і світі. А деякі роботи — зібрати по десятку призів престижних фотоконкурсів. Гідно оцінюють презентацію і в Нових Санжарах: на адресу автора кілька хвилин лунають оплески, які переходять в овації.
— Книга мені дуже сподобалася. Кожен знімок торкає душу, — говорить мешканка Горлівки, яка з початком війни переїхала до Нових Санжар.
Зі слів автора, це була вже дев’ятнадцята зустріч у рамках презентації книги «Війна і мир». У Нових Санжарах її організував районний осередок товариства «Просвіта».
