Українці, у тому числі й жителі Кобеляцького та інших районів, жваво обговорюють заяву прем’єр-міністра Володимира Гройсмана про зростання розміру мінімальної зарплати до 3200 гривень. І далеко не всі радіють із такої, здавалось би приємної, новини.
Після того, як Володимир Гройсман оголосив, що Уряд збирається із 1 січня 2017 року різко підвищити розмір мінімальної зарплати в Україні, дехто із земляків почав гарячково підраховувати, наскільки ж зростуть його доходи. Інші ж, навпаки, ухопились за голову, рахуючи, наскільки зростуть витрати.
Нагадаємо, що станом на сьогоднішній день розмір «мінімалки» в Україні становить 1450 гривень. Із 1 грудня поточного року, згідно із законодавством, вона має зрости до 1600 гривень. Точилися розмови, що з нового року «мінімалка» ще трішки зросте. І тут раптом така заява про підвищення зарплати у два рази. При цьому урядовці, в тому числі і президент із прем’єр-міністром, заявляють, що на загальний рівень цін така щедрість від влади не вплине.
Тож радіти чи плакати від очікуваного зростання зарплати? Однозначно сказати дуже важко. Тим більше, що за такий різкий ріст мінімальної зарплати мають ще проголосувати депутати у парламенті. Та, зважаючи на вітчизняні реалії, наразі більше підстав вважати, що нічим хорошим для більшості українців подібні плани Уряду не закінчаться.
Зрозуміло, що ні Гройсман, ні Порошенко на кобеляцькому ринку не бувають. І, цілком можливо, що ціни на продукти, які вживають високопосадовці, дійсно не зростуть. Але от звичайнісінькі курячі яйця за кілька днів уже виросли в ціні і коштують тридцять гривень за десяток. Підвищуються ціни й на інші продукти харчування. І це за кілька місяців до анонсованого зростання зарплат.
Та Бог із ними, з яйцями, хоча й без них важко обійтися. Є речі й серйозніші. Почнемо із віддаленої на рік перспективи. Підвищення «мінімалки» у два рази неминуче відіб’ється на розмірі субсидії на комунальні послуги. Заробляєш більше? Держава субсидуватиме менше. Дехто взагалі може втратити право на субсидію. Хоча це відбудеться не раніше аніж у 2018 році, коли під час розрахунків соціальні служби врахують доходи за 2017-ий.
По-друге, обіцянка прем’єра про те, що «кожен, хто працює у бюджетній сфері, не буде отримувати менше», є, м’яко кажучи, не зовсім реальною. Адже зарплати у бюджетній сфері розраховують не за заявами Гройсмана чи якогось іншого популіста, а за єдиною тарифною сіткою. А тарифний розряд пропонують встановити у розмірі 1600 гривень. Тобто, ніякого автоматичного дворазового підвищення зарплат для бюджетників не буде. У приватному бізнесі взагалі не будуть реагувати на заяви посадовців. Там розмір зарплат залежить не від чиїхось указів чи забаганок, а від прибутків власника-бізнесмена. І якщо прибутки не зростають, то платити більше робітникам ніхто не стане. Просто ні з чого платити. А закон запросто «обійдуть» звільнивши людей, перевівши їх на півставки або видаючи гроші «у конвертах».
І по-третє, а це, напевно, головне. До рівня мінімальної заробітної плати «прив’язані» багато податків та зборів, які бере держава. Хоча посадовці нібито обіцяють, що підвищення зарплати не вплине на розмір єдиного податку, але в це не дуже віриться. Не так давно вони, посадовці, браво обіцяли, що в Україні знизяться ціни на автомобілі і ледве не купівельний бум розпочнеться. Як показало реальне життя, ні буму, ні зниження цін.
Так от, після зростання «мінімалки», за теорією, різко зростуть розцінки на різні види послуг, які надає держава. От, скажімо, судовий збір із нинішніх 551,2 гривні може скласти 1280, реєстрація місця проживання — із 11,71 до 27,2, право власності на майно — із 140 до 320, витяг на земельну ділянку — із 68,9 до 151 гривні.
Не надто добре підвищення «мінімалки» відіб’ється і на приватних підприємцях. Розмір єдиного соціального внеску може зрости із 319 до 704 гривень. Зростуть і ставки єдиного податку для підприємців першої і другої групи.
Крім того, усі підприємства та бізнесмени, котрі працюють «по білому», будуть змушені закласти підвищення зарплати працівників у вартість своїх послуг. А це — і водопостачання, і водовідведення, і послуги БТІ, і ще багато чого іншого.
А ось пенсіонерам радіти взагалі нічого. Розмір їх пенсій не залежить від мінімальної зарплати, установленої в державі.
Звичайно, усі ці цінові стрибки поки що є лише теоретичними розрахунками, як, зрештою, і саме теоретичне підвищення «мінімалки». Адже народні депутати можуть внести зміни у законодавство і не так тісно «прив’язувати» державні та інші послуги до обіцяних 3200. Та, як свідчить досвід і ціни на яйця, не варто бути затятими оптимістами.
Ніхто в цій статті не збирається виступати проти підвищення мінімальної зарплати. Це добре, коли люди отримують більше грошей, а ціни на це не реагують у бік зростання. Але для того, щоб відбувалося саме так, необхідно, аби в державі почали чогось більше виробляти і продавати. А тепер пригадайте, скільки нових підприємств відкрилося за останній рік у Кобеляцькому районі. Мені відомо лише про кілька магазинів секонд-хенду. Ну ще на швейну фабрику людей набирають. А скільки закрилося? «Сільські традиції» в стадії припинення роботи. Не надто добре почуває себе і цукровий завод. Ну й порівнюйте тепер потенціали. І так, на жаль, по всій Україні. Так що, не надто радійте з отих 3200. У одних заберуть і дадуть іншим. А якщо й забирати буде нічого?
Ця стаття написана зовсім не для того, аби позловтішатися із невеселих українських реалій. Просто нашим посадовцям пора б уже навчитися, що перед тим, як щось обіцяти, потрібно подумати і пояснити людям, звідки воно оте обіцяне візьметься. Це в разі, якщо вони не вважають своїх співгромадян тупим бидлом.
