— О 14-ій годині в хаті на підлозі з’явилася вода. О 16-ій я зателефонувала до диспетчерської міської ради. Розповіла їм про ситуацію, що склалася у мене вдома, попросила, щоб вони вжили заходів. Мені відповіли, що зателефонують до комунальної служби Ленінської районної ради, яка й допоможе у вирішенні проблеми. Звідти дійсно приїхали: завідувач комунального відділу Ленінського райвиконкому Галина Козир, спеціаліст комунального відділу Наталія Вітренко та ще один чоловік, який свого прізвища не повідомив, але сказав, що він представляє відділ МНС («Вечірка» потім дізналася, що це був головний спеціаліст МНС Володимир Бородай). Мені сказали те, що я чую вже 6 років. Увесь цей час я від усієї вулиці (в мене є документи) звертаюся до влади з єдиним проханням: зробити в нашому провулку водовідвідну канаву. Такі канави до півметра глибиною є по всьому Подолу. У нас же її чомусь немає. А співробітники комунального відділу говорять, що я живу в приватному секторі і це мої проблеми. Мовляв, ви ж знали, де дім будуєте. Відрубують: хату затоплює ваша ж вода. Але ж сніг ні на даху, ні на подвір’ї не розтанув. Яка ж це моя вода! — обурюється Наталія Слинько.
— Подібна ситуація вже була 10 березня 2006 року. Тоді всім провулком зверталися по допомогу до влади, оскільки затопило не тільки мою хату. Просили, щоб нам хоча б відповіли, де в нашому провулку повинна бути водовідвідна канава. Зробили її б своїми силами. Через кожні два—три місяці після того писали листи, прохали допомоги у влади. Проте, як говорить прислів’я: а віз і нині там, — зітхає Наталія.
Жінка розповідає, що за ці роки обходила всіх: тричі була в міського голови, була і в голови Ленінської районної ради.
— Якби мені дали дозвіл, я б уже й сама цю канаву прорила. А так вода під снігом хаотично сунеться до маєї хати, — говорить Наталія: — Восени 2008 року комунальний відділ Ленінського райвиконокому погодився на те, щоб я провела водовідвідну канаву в провулку. Навіть обіцяли допомогти. Проте дві мої сусідки, які теж живуть по провулку Авіаційному, написали комунальникам заяви, в яких повідомили, що проблеми підтоплення немає і вони не хочуть, щоб водовідвідна канава проходила біля їхніх дворів. Після цього в комунальному відділі мені відповіли, що вони нічого вдіяти не можуть, а в іншому місці канаву зробити неможливо.
Варто зазначити, що Наталія Слинько живе не сама. З нею мешкають дві дорослі доньки Ірина та Юлія і троє маленьких онуків, старшому з яких — чотири, а меншим по два роки.
— Цієї ночі старша донька з онуками пішла ночувати до сусідки. Якщо комунальні служби мені не допоможуть, я не знаю, що робитиму завтра. Не ночувати ж вічно по сусідах? — зі сльозами на очах говорить жінка.
У вівторок о 8 годині ранку на подвір’я до Слиньків приїхав автомобіль КТП, яка справді відкачала воду з двору. Проте всю ніч ішов дощ, тому в будинку вода тільки прибуває.
За словами жінки, на ранок вівторка затопленою була вже не одна кімната, а увесь будинок.
— Земельна ділянка Наталії Слинько, на якій розташований її приватний будинок, знаходиться нижче рівня дороги, — розповідає завідувач комунального відділу Ленінського райвиконкому Галина Козир. — Тобто, її будинок затоплюють грунтові води. Вона повинна періодично підсипати свою садибу землею, як це роблять її сусіди. Хоча ми не відкидаємо того факту, що будинок знаходиться в зоні підтоплення. Робити водовідвідну канаву їй ніхто не забороняє. Комунальний відділ взагалі не має до цього ніякого відношення, оскільки виконувати такі роботи повинна спеціалізована організація, яка підпорядковується
КП «Полтававодоканал». Ми ж лише надаємо дозволи на проведення води та влаштування септику. Ще в 2008 році комунальний відділ надіслав пані Слинько письмову рекомендацію: звернутися до «Полтававодоканалу» з проханням облаштувати канаву закритого типу. Звичайно, оплачувати цю роботу повинна вона сама. Навіть за автомобіль КТП, який викачував у неї воду з двору, повинна була платити вона, але ж ми пішли їй на поступки, оплатили все з бюджету.
Сама ж Наталія Слинько говорить:
— Я обурена цією черговою брехнею влади. Ніхто ніколи мені не давав письмової рекомендації щодо звернення до «Полтававодоканалу». Оскільки я борюся з цією проблемою вже не один рік, маю купу документів від різних органів влади. Тому все сказане мною можу підтвердити документально.
Прокоментувати ситуацію ми попросили адвоката Валерія Кобзаря:
— Безперечно, вирішувати проблему з водовідвідною канавою повинна влада Ленінського району, яка за власний кошт і має її зробити. Сьогодні ж влада просто не хоче шукати вихід із ситуації, що склалася.
Начальник Державної житлово-комунальної інспекції в Полтавській області Юрій Бехтір теж переконаний, що вирішувати проблему повинна влада.
— Раніше з міського бюджету виділялося цільове фінансування в доволі непоганих обсягах — до півмільйона гривень, а то й більше. Зокрема й на роботи, пов’язані з підтопленнями. Причому при кожному райвиконкомі є відділи надзвичайних ситуацій. Це їхній безпосередній обов’язок і вони мають включати в плани проведення протипідтоплювальних робіт. На такі заходи щороку виділяють чималі кошти. Існує навіть спеціальний недоторканний резерв на рахунках міської ради.
У випадку Наталії Слинько потрібно викликати комісію, зафіксувати факт. Можливо, завтра чи післязавтра нічого й не зроблять — доведеться закладати кошти в бюджеті або терміново шукати в резервному фонді. Як правило, вартість таких заходів чимала. В одному випадку це може коштувати 500 гривень: якщо покласти звичайний вал з асфальту, перекрити і перенаправити воду в іншому напрямку — і на цьому все закінчиться. Якщо ж йдеться про масштабні заходи, то й сума буде вражаюча, — підсумував Юрій Бехтір.
Доки влада шукає крайнього, будинок Наталії Слинько затоплює все дужче і дужче. Що ж буде навесні, жінка навіть боїться уявити.
— Переїхати в інше місце у мене немає змоги, але жити в таких умовах й надалі теж неможливо, — зітхає Наталія. — Залишається лише сподіватися на краще.
