Чоловік, який працював на Чорнобильській АЕС в дні страшної аварії у 1986 році, кілька років поспіль намагається отримати більш комфортне для проживання житло. Зараз Ігор Карнаух, який має статус ліквідатора першої категорії, разом із сім’єю з восьми чоловік живе у будинку загальною площею близько 50‑ти квадратних метрів.
Ігор Карнаух зізнається:
— Я б ніколи в житті не звертався б не те, що до журналістів, а до жодного чиновника, аби мені дали належну пенсію. Якби мені, як чорнобильцю-ліквідатору, платили 10 тисяч гривень у місяць, то я б давно наскладав би на житло і нікому б голову не морочив. Та пільгову пенсію у мене, як і в інших ліквідаторів, забрали. Натомість залишили якесь міфічне право на забезпечення житлом. Право то є, а житла немає.
Ігор Карнаух зараз перебуває у черзі на отримання житла в Кобеляках. У спеціальному списку його прізвище значиться під номером 1. Та це, за словами чоловіка, не дає йому жодного приводу для оптимізму. Адже кілька років він був другим номером у квартирній черзі. Чоловік, який першим претендував на житло, уже помер. Так Ігор став першим. Це підтверджено рішенням міськвиконкому №434 ще від далекого 2011 року.
Карнаух постійно звертається у різні інстанції з проханням вирішити його проблему із отриманням житла. У 2016 році у нього навіть з’явилася надія на те, що його мрія здійсниться. Ні, гроші з Держбюджету на придбання житла для «чорнобильців» так і не надійшли. Просто у Кобеляках почав працювати новий міський голова. І Олександр Копелець пообіцяв виділити 25 тисяч гривень на житло для ліквідатора. Безумовно, за 25 тисяч гривень або тисячу доларів ні квартиру, ні будинок у Кобеляках не купиш.
І ось приїхав у Кобеляки і провів виїзний прийом голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький. За словами Ігоря Карнауха, у кабінеті голови районної ради між трьома керівниками (Біленьким, Копельцем і головою райради Кішінським) відбулася розмова з приводу придбання житла. І нібито було досягнуто домовленості, що влада міста виділяє 25, райрада — 50 і обласна рада — 75 тисяч гривень. Разом — 150000. За таку суму поганеньке житло в Кобеляках купити можна.
Після цього Ігор Карнаух навіть почав шукати будинок, що відповідав названій ціновій категорії. І знайшов. Та грошей у нього як не було, так і немає. Міськрадівські гроші поки що залишаються виключно паперовою обіцянкою Копельця. Із районної ради натомість відповіли, що у них немає ні програми фінансування придбання житла для ліквідаторів, ні механізму розподілення таких коштів, ні самих грошей.
Із обласної ради Карнауху телефонували. Питали, чи знайшов будинок, щоб купити. А потім слали Ігорю листи. У них повідомляли, що обласна рада надавала Кобеляцькій районній субвенцію, простіше кажучи, — гроші, у сумі: спочатку 1,7 мільйонів гривень, потім — 500 тисяч.
Отака ситуація. Нібито і обіцянки чиновники давали, і 25 тисяч є, і мільйони у район ідуть, а ліквідатор аварії на ЧАЕС Ігор Карнаух як жив із дітьми та внуками на 50 «квадратах», так і живе. І почуває себе обманутим. Точніше, Ігор вважає, що слова свого дотримує виключно міський голова Олександр Копелець. А ось всі інші…
Можливо, Ігор і правий. Хоча деякі нюанси в обіцянках чиновників примушують думати про інше.
Почнемо із обіцяних Олександром Копельцем 25 тисяч гривень. Крім слів міського голови, у Ігоря Карнауха ще є офіційний лист із міськради, підписаний Олександром Олександровичем. Лист датований ще 29 лютого цього року. І в ньому сказано, що прохання Ігоря Карнауха розглянуте на засіданні міськвиконкому від 25 лютого. І прийняте рішення допомогти. Але формулювання дуже цікаве і неординарне. Написано так «… і прийнято рішення залучити позабюджетні кошти та допомогти Вам у придбанні житла». Сума коштів не вказана. Але будемо вважати, що мова йде про обіцяні 25 тисяч. Та одразу виникає запитання, що це за позабюджетні кошти, які планує залучити Кобеляцька міська рада? Адже Бюджетний кодекс України не дозволяє органам місцевого самоврядування створювати якісь фонди для акумулювання позабюджетних коштів. Це — корупція. Варіантів відповіді є два. Перший — міська рада планувала за своєю звичкою збирати гроші з підприємців, що є порушенням законодавства. Другий варіант — пишучи листа Карнауху, чиновники помилилися, допустили звичну для сучасної кобеляцької міської влади юридичну неохайність. Це — м’яко кажучи.
Далі — Олександр Біленький зі своєю обіцянкою. Голова Полтавської облради, обіцяючи чоловікові 75 тисяч, знову ж, м’яко кажучи, забагато на себе взяв. Ні, можливо, для самого Біленького така сума і є цілком посильною й невеликою. Та це в разі, якщо він говорить про особисті гроші. А ось бюджетні Біленький так просто обіцяти не може. Є ще кілька десятків депутатів облради, які можуть не проголосувати за виділення Карнауху 75 тисяч гривень.
Тепер щодо отих мільйонів, що виділяють із Полтави на Кобеляцький район і з яких, теоретично, можна «нашкребти» суму, необхідну для придбання житла ліквідатору. Звичайно ж, Ігор Карнаух, як і більшість громадян, що не задіяні у розподіленні бюджетних грошей, не знає всіх нюансів законодавства та бюрократичних процедур. Інакше б він розумів, що гроші, які йдуть у район із обласного і державного бюджетів, є цільовими. Простіше кажучи, якщо у супровідних документах не написано, що із мільйона чи двох необхідно 75 або 100 тисяч дати на придбання житла Карнауху, то ніхто в районній раді цього не робитиме. У іншому разі — сяде в тюрму. А ось Біленький і службовці обласної ради, які тішать заслужену людину пустими обіцянками, про це прекрасно знають. І дуже схоже на те, що граються із Карнаухом у не зовсім порядну із їх боку гру. Мовляв, ми ж хороші, мільйони даємо, а нехороші депутати районної ради на чолі з головою Володимиром Кішінським не хочуть чорнобильцю допомогти.
Володимир Кішінський говорить, що ні грошей, ні спеціальної програми з придбання житла для чорнобильців у районній раді немає. І найближчим часом не буде. Хоча існує варіант, що обласна рада, виділяючи кошти на район, таки передбачала, що частина із них піде на купівлю будинку для Карнауха. А «в районі» вирішили по-іншому.
Щоб перевірити все це, ми надіслали запити про надання публічної інформацію у міську, районну та обласну ради. Коли відповіді на них надійдуть, можна буде остаточно стверджувати, чи дурять Ігоря Карнауха посадовці і хто з них бреше найбільше.
Зрозуміло, самому Карнауху від того, що ми дізнаємося, не полегшає. Чоловікові просто потрібне житло. Чи існують варіанти, що гроші на ці потреби таки знайдуться? Напевно, існують. Найпростіше виділити гроші і виконати обіцянку таки Олександру Копельцю. Звичайно ж, ніякого позабюджетного фонду в міськраді немає і не буде. Хіба що Олександр Олександрович виділить свої «із урожаю». Та водночас, навіть без сесії, на засіданні міськвиконкому можна прийняти рішення про виділення матеріальної допомоги в сумі 25 тисяч гривень Ігорю Карнауху. Якщо Копелець скаже, то за це проголосують без проблем. Хоча можна уявити, що члени виконкому не підтримають «батька». Але це — із розряду фантастики. Або «батько» сам цього не захоче.
Голові обласної ради Олександру Біленькому дещо важче. Там немає такого, що «батько захотів, так і буде». І для того, аби в Кобеляки пішли цільові гроші на житло для Карнауха, потрібно докласти дуже багато зусиль та впевнити колег-депутатів, щоб вони проголосували за відповідне рішення.
Та є інший, легший шлях. У Біленького, як і у всіх обласних депутатів, є фонд із бюджетних грошей. А в Кобеляцькому районі є ще чотири депутати обласної ради. Кожному із них для того, аби вони надавали різного роду матеріальну допомогу, на рік виділяють по 16 тисяч гривень. Звичайно ж, жоден із депутатів усі ці гроші на одного лише Карнауха не виділить. Але якщо четверо депутатів і Біленький дадуть, скажімо, по 6 тисяч, то в сумі буде тридцять. А разом із гіпотетичними міськрадівськими грошима — 55 тисяч. Це не те, на що сподівається Ігор Карнаух. Та це — найреальніший шлях у цій ситуації. Та й цим потрібно займатися, а не дурити чоловіка пустими обіцянками.
